Знаймо

Додати знання

приховати рекламу

Цей текст може містити помилки.

Феодорівська ікона Божої Матері


зображення

План:


Введення

Феодорівська ікона Божої Матері - шанована в Російської церкви чудотворною ікона Богородиці, що зберігається в Богоявленському соборі міста Костроми. Переказ приписує її авторство євангелістові Луці, іконографія подібна з Володимирській іконою. Шанується як одна зі святинь будинку Романових, оскільки переказ пов'язує її з покликанням до 1613 на царство засновника династії царя Михайла Федоровича.


1. Походження образу

1.1. Історія ікони в XII-XIII століттях

Шанований список Феодорівської ікони в Феодоровському монастирі Городця
(Фото початку XX століття)

Про появу цієї ікони на Русі достовірно нічого невідомо, перші легендарні згадки про спосіб схожої іконографії відносяться до XII століття. Вона знаходилася в дерев'яній каплиці біля міста Городець, на початку XIII століття [1] на цьому місці був побудований монастир в ім'я ікони Богоматері, яка стала його головною святинею. Пізніше він став називатися по імені ікони Богородичний, Богородице-Феодорівської, а зараз - Феодорівської. В 1238 при навалі військ Батия місто було знищено, монастир також згорів. [1]

Сучасні історики вказують на те, що існування монастиря в XII столітті ще не одержала ніяких прямих доказів. [2] Але разом з тим немає досліджень, що спростовують таке твердження. Так чи інакше те місце, де знаходилася ікона піддалося повному розграбуванню, знищенню і спалення. Сучасники подій вважали, що ікона також була втрачена, але по закінченні декількох років була знайдена повторно. [1]


1.2. Легенди

Феодорівська ікона зі сказанням
(2-я половина XVIII століття, музей-заповідник " Коломенське ")

Існує кілька переказів про повторне набутті ікони:

  • Переказами перше

16 серпня 1239 костромський князь Василь Діжа [3] поблизу річки Запрудне побачив ікону Богородиці, яка висіла на дереві. [4] За участю духовенства ікона була перенесена в Кострому і поставлена ​​в соборній церкві Успіння Пресвятої Богородиці. Пізніше на місці її здобуття був побудований Запрудненське Спаський монастир. [5]

Повість про явище чудотворної ікони Феодорівської повідомляє, що [4]

Бачачи народи чесну ону ікону, і начаша поведаті, глаголюще, ми вчора відехом цю ікону, несому крізь град наш воїном якимсь, подібний до тієї воїн баченням святому великомученику Феодора Стратилата, і тако свідетельствоваху народи.

Від імені великомученика Феодора ікона отримала свою назву - Феодоровская. Незабаром в Кострому прийшла людина з Городця, який упізнав у іконі ту, що пропала з їх міста.

  • Переказ другого

Воно повторює сюжет вищевикладеного, але відрізняється в датах і імені князя. Згідно нього ікону знайшов 16 серпня 1263 молодший брат Олександра Невського князь Василь Ярославич. [6] Ця дата міститься в "Оповіді про явище і чудеса Феодорівської ікони Богоматері в Костромі", складеному в 1670 ієродияконом Костромського Іпатіївського монастиря Лонгином.

  • Переказ третій

Ікону знайшов князь Юрій Всеволодович (1188-1238) в старій дерев'яній каплиці поблизу Городця (на цьому місці пізніше виник Городецкий Феодоровский монастырь). После его смерти икона перешла к Ярославу Всеволодовичу (младший брат Юрия), который благословил ею брак своего сына Александра Невского с полоцкой княжной Александрой Брячиславовной. После смерти князя Александра в 1263 году икона перешла к его младшему брату Василию (о нём же сообщает второе предание об обретении иконы), который перенёс её в Кострому. [7]

Эта и другие события сложились в ряд событий, которые были потом легли в основу сказания об иконе. Так или иначе, икона была перенесена из разорённого Батыем Городца в Кострому, где была помещена в церкви великомученика Феодора Стратилата. Этот факт подтверждается "Сказанием о явлении и чудесах Феодоровской иконы Богоматери в Костроме". С этого момента за ней закрепилось название "Феодоровская". [2]


1.3. Мнения исследователей

Родословное древо Александра Невского

Исследователи, основываясь на тождестве иконографии Феодоровской иконы с Владимирской, считают её списком с прославленной древней святыни и выдвигают три версии её происхождения:


2. Дальнейшая история иконы

2.1. Признание иконы чудотворной

Чудо от иконы Феодоровской Богоматери в битве у Святого озера (фрагмент иконы со сказанием, 1680-е гг., Кострома)

К первым чудесам иконы относят истории о её чудесном спасении в огне при пожаре (сказания сообщают о двух пожарах: один уничтожил старую деревянную церковь, второй произошёл уже в новом каменном храме) [4]. " Сказание о явлении и чудесах Феодоровской иконы Божьей Матери ", создававшееся на протяжении нескольких веков и дошедшее до нас в ряде списков, повествует о чудесном спасении Костромы от татарских войск в битве при Святом озере (1262(?) г.)

и отидоша от града яко два поприща или вдале мало и сташа у некоего езера, и яко же бысть полки близ между собою, и оружие свое извлекоша грешницы и напрягоша лук свои еже состреляти правыя и смиренныя сердцем, малое христианское воинство, и внезапу от чудотворного образа Пресвятыя Богородицы возсняша божественныя и пресветлыя лучи, паче солнечных луч и аки огнь попаляющи и нападающа на них и пожигая татарския полки, и от того озарения и луч божественных и от паления, вси противный полки смятошася, и мнози от них ослепоша и друг друга не познаша и вниде в них страх и трепет, и оружие вниде и сердце их и луцы их сокрушишася и нападоша на них российстии полпы и побиша их многое множество, останцы же нечестивых исчезоша и погибоша за беззаконие свое, пленников же российских всех отполониша заступлением и помощию Пресвятыя Божия Матере.

- "Сказание о явлении и чудесах Феодоровской иконы Божьей Матери" [12]

Последнее чудо позже получило название "Чудо от иконы Феодоровской Богоматери в битве у Святого озера", поскольку озеро стало именоваться Святым. На месте, где во время битвы стояла икона вначале поставили поклонный крест, а затем в конце XVII века возвели каменную Феодоровскую часовню. [13]


2.2. Призвание на царство Михаила Фёдоровича

В 1613 году Земский собор избрал на царство Михаила Романова, что закрепил итоговым документом - Соборной клятвой. [14] [15] После этого было назначено посольство из Москвы в Костромской Ипатьевский монастырь, где Михаил Фёдорович жил с матерью, инокиней Марфой. В этом посольстве, согласно позднейших преданий, особую роль сыграла Феодоровская икона Божией Матери, но детали того, как икона была задействована в этом событии, достаточно туманны. [16]

Призвание на царство Михаила Романова (Григорий Угрюмов, ок. 1800).
Слева направо: инокиня Марфа, Михаил Романов, архиепископ рязанский Феодорит.

Посольство возглавляли архиепископ рязанский Феодорит, келарь Троице-Сергиева монастыря Авраамий Палицын и боярин Фёдор Иванович Шереметев. В связи с важностью вопроса, с посольством отправилась московская святыня - Петровская икона Божией Матери из Успенского собора Московського Кремля. Посольство прибыло в Кострому 23 (13) марта 1613 года, и на следующий день, 24 (14) марта были приняты Михаилом Романовым и его матерью в Ипатьевском монастыре. И мать и сын отказывались от престола, но в результате уговоров согласились. Эти события уложились в один день. По сообщению Нового летописца патриарха Филарета - "Бысть же в тот день на Костроме радость велия, и составиша празднество чудотворной иконе пречистыя Богородицы Феодоровской" [17] - день стал днём празднования иконы, который отмечается до сих пор.

По мнению ряда современных историков, инокиня Марфа благословила при избрании на царство своего сына Феодоровской иконой Божией Матери. [18] В предании об иконе есть такое напутствие, приписываемое инокине Марфе [19] :

Се, Тебе, о Богомати Пречистая Богородица, в Твои Пречистеи руце, Владычице, чадо свое предаю, и якоже хощеши, устроиши ему полезная и всему православному христианству [19]

С другой стороны, непосредственный участник событий, Авраамий Палицын, в своём "Сказании" не упоминает об этой иконе. Он пишет, что когда инокиня Марфа и её сын Михаил долго отказывались от предложения занять царский престол, то

архиепископ взем на руце свои чюдотворную икону образ Пресвятыя Богородица, юже написал Петр митрополит, а Троицкой келарь старец Аврамей взем образ великих чюдотворцов Петра і Алексея и Ионы, и принесошя пред государыню [20]

Так или иначе, но икона стала особо почитаемой в новом царском роду.

Михаил взял с собой в Москву список с иконы и поместил его в придворной церкви Рождества Богородицы "на Сенях". В 1618 году он прислал в Кострому украшения для иконы, а в 1636 году по указанию царя икону подновили, сняв древнюю олифу, и украсили драгоценной ризой. С ростом популярности иконы с неё начинают создавать многочисленные списки, со второй половины XVII века становятся распространёнными списки с клеймами, изображающими историю образа. В 1745 году по указанию Святейшего Синода икону вновь подновили и украсили новой золотой ризой. Работы продолжались с 16 августа по 15 сентября, их выполнил ярославский иерей Иоанн Андреев.


2.3. XIX століття

Феодоровская икона в драгоценном окладе (фотография С. М. Прокудина-Горского, 1910 год)

З кінця XVIII века немецкие принцессы, выходя замуж за русских великих князей и принимая для этого православие, по традиции в честь Феодоровской иконы получали себе отчество Фёдоровна. [21] К ним относятся Мария Фёдоровна (жена Павла I), Александра Фёдоровна (жена Николая I), Мария Фёдоровна (жена Александра III), Александра Фёдоровна (жена Николая II) и Елизавета Фёдоровна. Эта традиция восходит еще к XVII веку, когда в честь той же иконы "неблагозвучное" отчество царицы Евдокии Лопухиной было поменяно с "Илларионовна" на "Фёдоровна" [22], а при вступлении в брак царя Ивана Алексеевича с Прасковьей Салтыковой ей не только изменили отчество, но и переменили имя её отцу с Александра на Фёдора [23].

Икона неоднократно украшалась драгоценными окладами. В начале XIX века на средства жителей Костромы для иконы изготовили новый золотой оклад, в который поместили драгоценные камни с прежнего. В описании Успенского собора Костромы, написанном в 1820 году, об иконе сообщается:

На сем образе риза, устроенная в 1805 году чистейшего золота, соборным иждивением, а более усердием граждан, имеет весу с венцем 20 фунтов 39 золотников; она и венец украшены бриллиантами, яхонтами, изумрудами, рубинами (из коих один красный наидрагоценнейший), венисами и другими драгоценными камнями, крупным жемчугом и бурмитскими зернами К сему образу принадлежат рясны или серьги длиной более полуаршина, с бурмитскими зернами, драгоценными камнями, золотыми плашкам, кольцами и колодками [24]

В 1891 году для иконы изготовили золотую ризу весом около 10 кг. Она украшала икону до 1922 года, когда риза была реквизирована в рамках кампании по изъятию церковных ценностей.

Список иконы 19 века

2.4. XX століття

Після Октябрьской революции икона не попала в музейные фонды, а продолжала находиться в церкви. В 1919 году в Костроме её, в целях раскрытия оригинального красочного слоя, исследовала комиссия музейного отдела Наркомпроса под руководством И. Э. Грабаря. В 1922 году Успенский собор и Феодоровская икона перешли к обновленцам, которые владели ею до 1944. В 1929 году костромская община привезла икону в Москву в Центральные государственные реставрационные мастерские. Во время реставрационных работ специалисты пришли к выводу, что в своей основной части живопись XIII века утрачена.

  • "Федоровская икона утрачена настолько с лицевой стороны, что не даёт исследователю ничего, кроме разрозненных и небольших фрагментов. Об утрате этого памятника приходится жалеть особенно потому, что обратная сторона иконы с изображением мученицы Параскевы, сохранившаяся вполне удовлетворительно, подтверждает эпоху её происхождения, относимую легендой ко второй четверти XIII в." ( А. И. Анисимов). [25]
  • "К сожалению, головы [Богоматери и младенца], так же как и голова написанной на обратной стороне Параскевы, лежат на новом левкасе, конца XVIII века. Лучше всего сохранилась одежда Параскевы" (И. Э. Грабарь). [25]
  • "От живописи на лицевой стороне иконы Богоматери Федоровской сохранились лишь небольшие фрагменты. В лучшей сохранности до наших дней дошло изображение Параскевы. От живописи XIII века на изображении Параскевы сохранились только одежды, небольшие куски первоначального белого нимба и серебряного фона" (С. И. Масленицын). [25]
Святая Параскева, почитавшаяся как покровительница свадеб (изображение на обороте Феодоровской иконы)

Икона была на реставрации недолго; работы выполнил В. О. Кириков. При этом из-за отсутствия более древних слои живописи Нового времени пришлось оставить на лике и руках, а также на одеждах. [25] В 1930-е годы Успенский собор где находилась икона был разрушен и образ перенесли в храм св. Иоанна Богослова на Каткиной горе (обновленческий), а в середине 1940-х годов в храм святителя Иоанна Златоуста, ставший кафедральным. В 1947 году на икону надели простую медно-позолоченную ризу с одного из списков. В 1948 году патриарх Алексий I посетил Кострому и пожелал украсить икону новой драгоценной ризой, отвечающей её статусу почитаемой святыни. Сбор средств занял несколько лет, и весной 1955 года московские мастера изготовили для иконы серебряно-позолоченный оклад.

З квітня 1964 года икона стала пребывать в церкви Воскресения на Дебре, куда перенесли архиерейскую кафедру. З 1990 года была возобновлена традиция в день празднования иконе 16 (29) августа совершать крестный ход с ней на место её явления. 18 серпня 1991 года Феодоровскую икону перенесли в возвращённый Русской православной церкви Богоявленско-Анастасиин собор, ставшим кафедральным собором Костромской епархии.


3. Іконографія

Фрагмент первообраза

Феодоровская икона относится к иконографическому типу Елеуса (Умиление). Её общая иконография очень близка к Владимирской иконе Божией Матери. По этой причине многие исследователи считают её списком-репликой. [10] Отличием Феодоровской иконы от Владимирской является обнаженная до колена левая ножка Младенца Христа. По древнему описанию при перенесении иконы в Кострому она имела следующий вид:

... Написана олійними фарбами "на сухе древі". Дошка в довжину 1 аршин 2 вершка, в ширину 12 вершків. Богородиця зображена кілька схилів главу на праве плече. Правою рукою підтримується Богонемовля, обнімає Богоматір. Права нога Богонемовля покрита ризою, ліва ж по коліно неприкрито. На зворотному боці написана свята великомучениця Параскева, звана п'ятницю ... Нижня частина ікони закінчується рукояттю в 1 1/2 аршини довжини. [26]

Феодорівської ікони також зараховують до іконописного ізводів "Глікофілуса" - "крокуючі ніжки" через положення ніг Богонемовляти. Припускають, що і на Володимирській іконі положення ніг Ісуса спочатку було таким же. [27]

Загальна збереження ікони в даний час низька, вона неодноразово поновлять і оригінальна живопис ликів Богородиці та Ісуса Христа помітно потерта.

На звороті ікони поміщено поясний зображення великомучениці Параскеви. [10] Свята зображена в червоних шатах, оздоблених золотим рослинним орнаментом, який на думку І. Е. Грабаря представляє "певний відгомін стародавніх візантійсько-суздальських візерункових тканин". [28] Її руки підняті в молінні на рівні грудей.

Найдавніша варіація на тему Феодорівської - Богоматір Страсна з Дмитрівського монастиря в Кашину (XIII століття) [29]

4. Богослужбове шанування

Святкування в пам'ять чудесного набуття ікони відомо з XIII століття і носило місцевий характер. Після вступу на московський престол Михайла Федоровича з'являється нове святкування іконі, пов'язане з подіями його наречення в Іпатіївському монастирі (при цьому місцеве святкування на честь її здобуття стає загальноцерковним). Спочатку воно не мало певної дати. Різні чиновники вказують святкування то "у другу або в третю або в четвертий тиждень святаго поста", то в "тиждень другу або в ин день великаго поста". Під 14 березня в церковному календарі це свято закріплюється починаючи з 1620, що пов'язують з поверненням з полону патріарха Філарета, царського батька. Цей новий свято відразу ж стає вельми урочистим і набуває особливого значення в царській родині.

Чиновники Успенського собору на цей день вказують: "У 14 день петі пречистої Богородиці Федорівської з Венедиктом для наречення государева ... ". [30] При перших Романових дата святкування, що припадає на дні Великого посту, дотримувалася чітко і переносилася на інші дні лише у виняткових випадках (наприклад, збіг з Лазаревої суботою або похованням кого з царського роду). У другій половині XVII століття дата перестає чітко дотримуватися, свято починають переносити на наступний недільний день, що вже зменшувало його статус. [16]

Святкування іконі відрізнялося нетиповою для великопісних богослужінь пишнотою. "Указ про дзвоні і про чині в пост великий і в п'ятидесятницю до тижня всіх святих" вказує:

Березня в 13 день праздноваті пречистої Богородиці Феодорівської, годинник і вечірню пет по Предотечевой чолі, а в 14-му числі заутреню пет з величанням по Предотечевой чолі, а літоргія по Предотечевой ж Прежесвященная, а де храм пречистої Богородиці Феодорівської і тут співати в 13 числі і в 14 день зовсім, а літоргія служить Златоустова; а на Полієлей пісня всяку духовну, а служба Преждесвященная окромя храму. [31]

Це вказівка ​​прирівнює свято Феодорівської ікони в Успенському соборі до свята Благовіщення, так як на нього Великим постом покладено здійснювати літургію Іоанна Златоуста в будь-який день, на який він доведеться. В інші буденні дні через строгості посту літургія або взагалі не відбувається, або в середу і п'ятницю покладена Передосвячених. У палацової церкви напередодні свята відбувалося всенічне бдіння, яке очолював сам патріарх. На саме свято "Статут" містить вказівку одягатися в білі ризи, що у Великий піст знову ж робиться лише на Благовіщення.

Феодорівська ікона з тезоіменитого імператорського дому святими Миколаєм Чудотворцем, царицею Олександрою, митрополитом Алексієм і Михайлом Малеина

За патріарха Філареті в день свята цар влаштовував після богослужіння святковий прийом на якому обдаровував свого батька-патріарха, що відбувалося лише на дванадесяті свята. [16] Ця традиція повністю припинилася в 1668, але патріарші богослужіння в цей день відбувалися в палацової церкви ("Святкують пречистої Богородиці Федорівської у Рожества на сінях ") аж до ліквідації патріаршества Петром I. Укорінена з другої половини XVIII століття традиція переносити святкування іконі на найближчий воскресіння позбавило його усіх цих нехарактерних для Великого посту богослужбових особливостей.

У сучасному богослужбовому статуті Російської православної церкви святкування Феодорівської ікони не має якогось особливого статусу і вчиняється за великопостному статутом. З 2001 з'явилася традиція принесення першообраз ікони з Костроми в інші міста Росії. В 2008 відновлена ​​традиція хресних ходів зі шанованим списком Феодорівської ікони, що зберігаються в Городецком Феодоровському монастирі. [32]

Днесь світло красується преименитом град Кострома і вся Руська країна, созивающі до веселию вся боголюбівия народи християнські, на преславне торжество Божої Матері, пришестя заради чудотворного Ея і многоцелебнаго образу, днесь бо явився нам пресвітле велике сонце, Прийдіть, вси богообраності людіє, новий Ізраїль, ко джерелу цельбоносному, виливає бо нам неоскудния милості Пресвята Богородиця і позбавляє вся гради і країни християнські неушкоджені від всіх навіт ворожих. Але, про Всемилостива Пані, Діво Богородице, Владичице, врятуй країну нашу, і архієреї, і вся люди Твого надбання від усіх бід по великій Твоїй милості, щоб ми взивали до Тебе: радуйся, Діво, Християном похвало. [33]

- Тропар іконі Божої Матері Феодоровская

Феодорівської собор Ярославля

5. Храми, освячені на честь ікони


Примітки

  1. 1 2 3 Доля храму - доля Росії: Храм Феодорівської ікони Божої Матері. - С. 12-13.
  2. 1 2 Бахарєва М. М. Городецький Феодорівської ікони Божої Матері монастир - www.pravenc.ru/text/166241.html / / Православна енциклопедія. - М ., 2006. - Т. 12. - ISBN 5-89572-016-1.
  3. Князь є легендарною особистістю, в переказах називається то Галицьким, то Костромським. Сказання приписують йому те, що відноситься до князя Василю Ярославовичу (1241-1276), плутаючи при цьому генеалогію і хронологію князя. (Див. Василь Юрійович Діжа - www.rulex.ru/01030175.htm)
  4. 1 2 3 Повість про явище чудотворної ікони Феодорівської - nesusvet.narod.ru / ico / books / feodorovskaya.htm. Читальний - www.webcitation.org/60vYwCMYT з першоджерела 14 серпня 2011.
  5. Булгаков CB Феодорівської Городецький - www.hrono.ru / religia / pravoslav / feodor_gorodec.html / / Хронос. - М ..
  6. Ікона Божої Матері "Феодоровская" прибуває в Нижній Новгород - www.pravoslavie.ru/news/print8828.htm. Православ'я. Читальний - www.webcitation.org/60vYxCiJb з першоджерела 14 серпня 2011.
  7. Феодоровская - Костромська ікона Божої Матері - days.pravoslavie.ru/Life/life643.htm. Православ'я. Читальний - www.webcitation.org/60vYyQnnN з першоджерела 14 серпня 2011.
  8. Бахарєва М. М. До питання про походження ікони "Богоматері Феодорівської" / / Городецкіе читання: Матеріали наукової конференції. Городець, 10-13 травня 1994 - Городець, 1995. - С. 137-157.
  9. Масленіцин С. І. Ікона "Богоматері Феодорівської" 1239 р / / Пам'ятки культури. Нові відкриття: Щорічник. 1976. - М ., 1977. - С. 155-166.
  10. 1 2 3 Васильєва А. В. Феодорівська ікона Божої Матері - www.portal-slovo.ru/art/40451.php. Читальний - www.webcitation.org/60vZ00YN9 з першоджерела 14 серпня 2011.
  11. 1 2 Бурдіна Л. В. До питання про походження чудотворної Феодорівської ікони Божої Матері - ipatievskymuseum.ru / index.php? mode = deat & news = all & id = 3. Читальний - www.webcitation.org/60vZ19HKM з першоджерела 14 серпня 2011.
  12. Цит. по Парасольок Н. А. На Святому озері - kostromka.ru/kostroma/land/03/zontikov /. Читальний - www.webcitation.org/61HFchSVp з першоджерела 28 серпня 2011. )
  13. Феодорівська ікона Божої Матері. З історії чудотворного образу - www.sedmitza.ru/text/413663.html. Читальний - www.webcitation.org/60vZ2KsNM з першоджерела 14 серпня 2011.
  14. Повість про Земському соборі 1613 - www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Russ/XVII/1600-1620/pov_zemsk_sob_1613/pred.htm / / Питання історії: журнал. - М ., 1985. - № 5.
  15. Земський собор 1613; Передмова С. А. Белокурова Повний текст Соборної клятви - pokrov.ucoz.ru/gramota_1613.pdf ( pdf). Читальний - www.webcitation.org/60vZ3GQhz з першоджерела 14 серпня 2011.
  16. 1 2 3 Радеева О. Н. Святкування Федорівської ікони пресвятої Богородиці в XVII столітті по записних книжок Разрядного Наказу та Чиновникам Московського Успенського собору - rumchten.rsl.ru/2009/ru/upload/doc/1228815057.doc. (Недоступна посилання - історія - web.archive.org / web / * / http://rumchten.rsl.ru/2009/ru/upload/doc/1228815057.doc)
  17. ПСРЛ. М., 2000. Т. XIV. С. 130
  18. Олександр (Могильов). Чудотворна Феодорівська ікона Божої Матері. - Кострома, 2004. - С. 3.
  19. 1 2 Доля храму - доля Росії: Храм Феодорівської ікони Божої Матері. - С. 11.
  20. Авраамій Паліцин. Сказання - www.stsl.ru/lib/palitsin/ch72.php.
  21. Єлисавета Феодорівна - www.pravenc.ru/text/189843.html. Православна енциклопедія. Читальний - www.webcitation.org/60vZDKV91 з першоджерела 14 серпня 2011.
  22. Євдокія Лопухіна - www.hrono.ru / biograf / bio_ye / evdokia_lopuh.php. Сухарєва О.В. Хто був хто в Росії від Петра I до Павла I, Москва, 2005. Читальний - www.webcitation.org/60vZEaMrE з першоджерела 14 серпня 2011.
  23. Де ла Невіл Записки про Московію / / Коментарі - www.vostlit.info/Texts/rus6/Nevill/primtext7.phtml. Читальний - www.webcitation.org/60vZFhWq4 з першоджерела 14 серпня 2011.
  24. Арсеньєв Яків, протоієрей. Опис Костромського Успенського собору. - СПб. , 1820. - С. 17-18.
  25. 1 2 3 4 Ю. А. Козлова. Щоденник реставраційних робіт над іконою Феодорівської Божої Матері - kostromka.ru/kostroma/land/06/kozlova /
  26. Сирцов В. А., священик. Сказання про Федорівської Чудотворної ікони Божої матері, що в м. Костромі. - Кострома, 1908. - С. 6.
  27. Богоматір Федоровська зі сказанням про чудеса - artclassic.edu.ru / catalog.asp? ob_no = 14516 & cat_ob_no =. Читальний - www.webcitation.org/60vZGcSQt з першоджерела 14 серпня 2011.
  28. {{{Заголовок}}} / / Питання реставрації / За редакцією І.Е. Грабаря. - М .: Видання Центральних Державних реставраційних майстерень, 1926. - В. I. - С. 60.
  29. В. Д. Сарабьянов, Е. С. Смирнова. Історія давньоруської живопису. М., ПСТГУ, 2007, c. 236
  30. Чиновники Московського Успенського збору і виходи патріарха Никона. - М ., 1908. - С. 179.
  31. Чиновники Московського Успенського збору і виходи патріарха Никона. - М ., 1908. - С. 94.
  32. У Городецькому Феодоровському монастирі відзначили престольне свято - www.nne.ru/news.php?id=339269. Читальний - www.webcitation.org/60vZHt4gk з першоджерела 14 серпня 2011.
  33. Тропар Іконі Божої Матері Феодоровская - days.pravoslavie.ru/Trop/IT3011.htm. Православ'я. Читальний - www.webcitation.org/60vZJOqnM з першоджерела 14 серпня 2011.
  34. Вознесенський Оршін жіночий монастир - hram-tver.narod.ru/voznorshinm.html. Читальний - www.webcitation.org/60vZKpQmL з першоджерела 14 серпня 2011.
  35. Освячення каплиці в ім'я Феодорівської ікони Божої Матері - ippo-jerusalem.info/Feodorovskiya.html. Офіційний сайт ІППО (Єрусалим і Близький Схід) - ippo-jerusalem.info /. Читальний - www.webcitation.org/60vZMLire з першоджерела 14 серпня 2011 .

Цей текст може містити помилки.

Схожі роботи | скачати

Схожі роботи:
Феодорівська ікона Божої Матері (список ікон)
Феодорівська ікона Божої Матері (список Феодорівського монастиря)
Донська ікона Божої Матері
Пісідійській ікона Божої Матері
Староруська ікона Божої Матері
Гербовецькому ікона Божої Матері
Корсунська ікона Божої Матері
Калузька ікона Божої Матері
Ліддская ікона Божої Матері
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru