Цариця Шеви

Цариця Шеви ( євр. מלכת שְׁבָא , Малкат Шва, перс. ملكة سبأ , Малікат Саба, древнеефіоп. ንግሥተ ሳባ, Нігіста Саба), X століття до н.е.. - легендарна правителька аравійського царства Саба (Шеба), чий візит в Єрусалим до ізраїльського царя Соломону описаний в Біблії.

Ім'я цієї правительки в Біблії не згадується. У більш пізніх арабських текстах вона зветься Балкіс (Білкіс, європеїзують. - Балкіда), а в ефіопських легендах - Македа. У масовій англомовній культурі назва її країни, Шеба, інколи помилково береться за особисте ім'я.

Хоча історичне існування цариці не доведене, її образ справив значний вплив на фольклор і літературу багатьох народів Європи, Північної Африки і Близького Сходу.


1. У Писаннях

"Зустріч Соломона і цариці Савської".
Фреска П'єро делла Франческа, Базиліка Сан-Франческо в Ареццо

1.1. У Старому Завіті

Історія цариці Савської в Біблії тісно пов'язана з ізраїльським царем Соломоном. Згідно біблійному оповіданню, цариця Шеви, дізнавшись про мудрість і славу Соломона, "прийшла випробувати його загадками". Її візит описаний в 10-й главі Третьої книги Царств ( I Царів), а також в 9-й главі Другої книги Хронік (II Хронік).

І прийшла вона в Єрусалим з дуже великим багатством верблюдами, що несли були пахощами і з дуже численним золотом і дорогоцінним камінням; та прийшла до Соломона, і говорила з ним про все, що було в неї на серці. І Соломон вияснив їй усі її запити, і не було речі, незнаної цареві, чого б він не розтлумачив їй.

І побачила цариця Шеви всю Соломонову мудрість та дім, що він збудував, і їжу столу його, і мешкання рабів його, і поставу слуг його, та їхні одежі, і чашників його, і цілопалення, що він приносить у храмі Господньому. І не могла вона більше утриматися і сказала цареві: Правдою було те, що я чула в своїм краї про твої діла та про твою мудрість; але я не вірила словами, аж доки не прийшла, і не побачили очі мої: і ось, мені і в половину не сказано; мудрості та багатства у тебе більше, ніж як я чула. Щасливі люди твої, щасливі оці твої слуги, що завжди стоять перед обличчям твоїм, що слухають твою мудрість! Нехай буде благословенний Господь, Бог твій, що вподобав посадити тебе на Ізраїлів трон! Господь, через Господню любов до Ізраїля, поставив тебе царем, щоб чинити суд і правду.
І дала вона цареві сто двадцять талантів золота, і дуже багато пахощів та дорогого каміння ніколи ще не приходило так багато пахощів, що цариця Шеви дала цареві Соломонові.

У відповідь Соломон також обдарував царицю, давши "все, чого вона бажала і чого просила". Після цього візиту, згідно Біблії, в Ізраїлі почалося небувале процвітання. У рік до царя Соломона приходило 666 талантів золота 2Пар. 9:13. У цій же главі описується розкіш, яку зміг дозволити собі Соломон. Він зробив собі престол із слонової кістки, обкладений золотом, пишність якого перевершувало будь-який інший престол того часу. Крім того, Соломон зробив собі 200 щитів з кованого золота і всі посудини для пиття в палаці і в Храмі були золотими. "Срібло в дні Соломона рахувалося за щось" ( 2Пар. 9:20) і "перевершив цар Соломон усіх царів землі багатством і мудрістю" ( 2Пар. 9:22). Такому величі, безсумнівно, Соломон зобов'язаний візиту цариці Савської. Примітно, що після цього візиту багато царі також бажали візиту до царя Соломона ( 2Пар. 9:23).

Країна Сава згадується також у книгах пророків Ісайї, Єремії, Єзекіїля, а також у книзі Іова і Псалмах.

"Соломон і цариця Шеви",
картина Тінторетто, ок. 1555, Прадо

1.1.1. Коментарі

Серед єврейських коментаторів Танаха [1] існує думка, що біблійний розповідь слід тлумачити в тому сенсі, що Соломон вступив в гріховний зв'язок з царицею Савської, в результаті чого сотні років опісля був народжений Навуходоносор, який зруйнував Храм, побудований Соломоном. (В арабських легендах вона вже його безпосередня матір [2]).

Згідно ж Талмуду, історію про цариці Шеви слід вважати алегорією, а слова "מלכת שבא" ("цариця Шеви") трактуються як "מלכות שבא" ("царство Шеви"), підкоривши Соломону. [3]


1.2. У Новому Завіті

В Новому Завіті цариця Шеви іменується "царицею південної" і протиставляється тим, хто не бажає слухати мудрості Ісуса : [4] "Цариця південна на суд стане з мужами роду цього, і їх засудить, бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послухати і ось, тут більше Соломона" ( Лк. 11:31), аналогічний текст наводиться і у Матвія ( Мф. 12:42).

Феофілакт Болгарський у своєму тлумаченні на Євангеліє від Луки пише: "під" царицею південній "розумій, мабуть, і всяку душу, сильну і постійну в добрі". [5] Вказують, що значення цієї фрази таке - в Судний день цариця (разом із згаданими нижче у Луки язичниками- Ніневітяни, уверовавшими завдяки Іоні) повстане і засудить іудеїв епохи Ісуса, бо вони мали такі можливості й привілеї, яких не мали ці увірували язичники, але відмовилися прийняти їх [6]. Як зазначав Ієронім, засудять не по владі вимовляти вирок, але по перевазі в порівнянні з ними [7]. Перевага ніневітян і цариці Савської над невірні сучасниками Христа підкреслює і Іоанн Златоуст у своїх "Бесідах на книгу Матвія": "тому що вони повірили меншому, а юдеї не повірили і більшого" [8].

"Поклоніння волхвів",
картина Рубенса

Також їй була віддана роль "приносить душі" далеких язичницьких народів. Ісідор Севільський писав: "Соломон втілює образ Христа, який спорудив дім Господній для небесного Єрусалиму не з каменю і дерева, а з усіх святих. Цариця з Півдня, яка прийшла почути мудрість Соломонову, повинна розумітися, як церква, яка прийшла з найдальших меж світу , щоб почути голос Бога " [9].

Ряд християнських авторів вважає, що приїзд цариці Савської з дарами до Соломона є прообразом поклоніння волхвів Ісусу Христу. Ієронім Блаженний у своєму тлумаченні на " Книгу пророка Ісаї "дає наступне пояснення: як цариця Шеви прийшла до Єрусалиму послухати Соломонову мудрість, так і волхви прийшли до Христа, який є Божа премудрість [10].

Це трактування багато в чому грунтується на старозавітному пророцтві Ісаї про піднесенні дарів Месії, де він також згадує країну Сава, і повідомляє про дари, аналогічних піднесених царицею Соломона: "Безліч верблюдів закриє тебе - ті верблюди з Мідіяну й Ефи, усі вони прийдуть із Шеви, носитимуть золото й ладан та сповістять славу Господа" ( Іс. 60:6). Новозавітні волхви також піднесли немовляті Ісусу ладан, золото і мірру. Спорідненість цих двох сюжетів навіть підкреслювалося в західноєвропейському мистецтві, наприклад, їх могли поміщати на одному розвороті манускрипту, навпроти один одного (див. розділ В образотворчому мистецтві).

"Соломон на троні серед звірів".
Перська мініатюра XVI в.

1.3. У Корані

У 27-й сурі Корану "Мурахи" міститься арабське оповідання про пророка Сулеймані (Соломона) і цариці Шеви, званої там ім'ям Балкіс (Білкіс). Крім того, в ісламському фольклорі існують кілька версій легенд на цю тему [11].

Згідно мусульманської традиції Соломон дізнається від птиці чибиса ( одуда, птиці ухдуд, Худ Худ) про існування цариці Балкіс - правительки казково багатої країни Саба, що сидить на троні з золота, прикрашеному дорогоцінними каменями, і поклоняється сонцю. Він пише їй листа зі словами: "Від слуги Бога, Соломона, сина Давида, (к) Балкіс, Царице Шеби. Під Ім'я Бога всемилостивого. Мир хай буде з тим, хто слідує по шляху істини. Не бунтуйтесь на мене, але прийдіть і зрадити мені ". Лист передає цариці та ж птах, що розповіла Соломону про її царстві.

Отримавши листа, Балкіс злякалася можливої ​​війни з Соломоном і послала йому багаті дари, які він відкинув, сказавши що пошле війська, захопить її міста і вижене їх жителів з ганьбою. Після цього Балкіс вирішила сама приїхати до Соломона, висловивши цим свою покірність.

Перед від'їздом вона замкнула свій дорогоцінний трон у фортеці, але Соломон, повелитель джинів, бажаючи справити на неї враження, з їх допомогою переніс його до Єрусалиму, і, змінивши його зовнішній вигляд, показав цариці з питанням: "Чи так виглядає трон твій?". Балкіс змогла дізнатися його, і була запрошена у палац, побудований Соломоном спеціально для неї. Підлога в ньому був зроблений з скла, під яким у воді плавали риби (в іншому російській перекладі води немає, а підлога, як і сам, палац був кришталевими [12]). Балкіс, увійшовши у палац, злякалася і, вирішивши що їй треба буде йти по воді, підняла поділ свого плаття, оголивши гомілки. Після цього вона вимовила:

Господи! Воістину, я завдала шкоди самій собі, нині ж разом з Сулайманом віддаюся Аллаху, Господу мешканців світів. [13]
"Цариця Білкіс і одуд".
Перська мініатюра, ок. 1590-1600

Таким чином вона визнала всемогутність Сулеймана і його Бога, і прийняла справжню віру.

Коментатори Корану трактують епізод з прозорою підлогою у палаці Соломона, як виверт царя, який бажав перевірити слух про те, що ноги Балкіс покриті шерстю як у осла. Та'алабі і Джалал ад-Дін аль-Махалла призводять версію, що все тіло Балкіс було вкрите шерстю, а ноги мали ослячі копита - що свідчило про її демонічної природі [14], таким чином, викритого царем (див. розділ Ноги цариці Савської).

Коментатор Корану Джалал ад-Дін стверджує, що Соломон хотів одружитися на Балкіс, але його бентежила шерсть на її ногах. [15] Інший коментатор - Аль-Бейзаві пише, що невідомо, хто став чоловіком Балкіс, і припускає що ним міг бути один з вождів племені Хамдан, якому віддав її руку цар. [16]


2. У легендах

"Соломон і цариця Шеви",
картина Конрада Віца

2.1. Соломон і цариця Шеви

У біблійному тексті немає ні слова про передбачувану любовному зв'язку Соломона і цариці Савської. Але подібний зв'язок описується в легендах. З Біблії відомо, що в Соломона було 700 дружин і 300 наложниць ( 3Цар. 11:3), в число яких деякі легенди включають і царицю Савську.

2.1.1. Єврейські перекази

В іудейській традиції існує чимала кількість легенд на цю тему. Зустріч Соломона і цариці Савської описується в аггадіческом мідраші " Таргум шені "до" Книзі Есфір "(к. VII - поч. VIII століть), екзегетіческіе " Мідраші Мішлен "до" Книзі Приповістей Соломонових " [17] (бл. IX століття) [18], зміст якого повторюється у збірнику Мідраш " Ялкут Шимон "до" Хронік "(Хронікам) ( XIII століття) [19], а також єменському манускрипті " Мідраш Ха-Хефец "( XV століття). Історію цариці можна розділити на три частини - перші дві: "про посланні до цариці і одуда" і "про скляному полі і гомілках цариці" в більшості деталей збігаються з розповіддю Корану ( VII століття), а третина розвиває тему зустрічі Соломона з царицею Савської і її загадок з лаконічного згадки Біблії в обширний і деталізований розповідь.

Як свідчить єврейське переказ [20], будучи повелителем звірів і птахів, Соломон одного разу зібрав їх усіх. Відсутній лише одуд (або "півень Бар"). Коли нарешті його розшукали, він розповів їм про якийсь чудовому місті Кіторе, де на троні сидить цариця Шеви:

Прах цієї землі цінніше золота; срібло ж, що сміття, на вулиці валяється. Дерева, там ростуть, посаджені ще в перші дні творіння і зрошення отримують від вод Едемському. Дружин безліч мається на тій землі, і воїни носять вінці на головах, але війну вести не навчені і навіть стріляти з лука не вміють [21].

Заинтересовавшийся Соломон послав птицю в супроводі величезної пташиною свити в Савську землю з посланням до цариці. Коли правителька вийшла здійснювати релігійний обряд поклоніння сонцю, як це світило затьмарила прилетіла зграя, і країну покрили сутінки. Уражена небаченим видовищем цариця розірвала свої одягу. У цей час до неї підлетів одуд, до крил якого було прив'язане лист від Соломона. Воно свідчило:

"Від мене, царя Соломона. Мир тобі й мир вельможам твоїм!
Ведене тобі, що Господь царем-володарем поставив мене над звірами польовими, над птаством небесним, над бісами, перевертнями, дияволицями, і всі царі Сходу і Заходу, Полудня і півночі приходять на поклін до мене. Так от, прийдете ви з доброї волі з привітом до мене і прийму я тебе, цариця, з пошаною вище всіх царів перебувають перед лицем моїм; буде же не побажаєте і не прийдете Соломона? Було б відомо вам: царі ці - звірі польові, колісниці - птахи небесні; духи, демони і дияволицями - легіони ті, що задушать вас на ложах в ваших оселях, а звірі польові на полях розтерзають вас і птахи небесні поїсть м'ясо з кісток ваших " .
"Прибуття цариці Савської", картина Самуеля Коулмена

Прочитавши листа, цариця розірвала решту одягу. Її радники рекомендували їй не їздити в Єрусалим, проте вона захотіла побачити такого могутнього повелителя. Завантаживши кораблі дорогої деревиною кипариса, перлами і дорогоцінними каменями, вона вирушає в дорогу, і досягає Ізраїлю за 3 роки (замість звичайних для цієї відстані 7 років).

Згідно " Таргум шені "до" Книзі Есфір ", цар Соломон прийняв царицю Савську в тронному залі свого палацу, що мав скляна підлога. Ступивши на нього, цариця вирішила, що трон стоїть у воді, і машинальним рухом підняла край своєї сукні, щоб не намочити його. Таким чином, Соломон зміг побачити її ноги, які опинилися порослими густим волоссям, і негалантно вимовив: "Краса твоя - краса жінки, а волосся - волосся чоловіки. У чоловіка красиво це, а у жінки вадою шанується ".

В " Алфавіті Бен-Сіри ", де вперше розповідається про любовний зв'язок Соломона з царицею Савської, сказано, що волоссям було вкрите все тіло цариці. Цар наказує своїм придворним знахарів виготовити мазь для видалення волосся заради зручності задоволення свого плотського бажання.


2.1.2. Ефіопські легенди

Одна з легенд про цариці Шеви міститься в ефіопської книзі " Кебра Негаст "(" Книга про Славу Царів "), найраніша рукопис якої датується XII століттям. У цій книзі містяться легенди про походження династії ефіопських правителів від царя Соломона і цариці Савської. [22] (Про пізньому походження "Кебра Негаст" свідчить те, що в 32-й главі цариця Шеви ототожнюється з царицею Кандакіей, що згадується в Новому Завіті в якості цариці ефіопів ( Деян. 8:27). Але слід зазначити, що згідно коментарям до Нового Завіту Вільяма Барклі Кандакія - не стільки ім'я, скільки титул, який носили всі цариці Ефіопії). [23] Відповідно до даного тексту її ім'ям було Македа ("Вогняна"). Можливо, в його основу лягло новозавітне найменування цариці Савської царицею південній. [24]

Цариця Шеви скаче в Єрусалим.
Ефіопська фреска

Цариця Шеви була красивою, блискучої і розумною жінкою, (при цьому, однак, нічого не повідомляється про її походження та сім'ю). Вона, як і в біблійному оповіданні, прибула до Єрусалиму, щоб поговорити з Соломоном, про славу і мудрості якого вона чула від купця Тарміна. [25]

За її прибуття Соломон "надав великі почесті їй і зрадів, і дав обіталіще їй у своєму царському палаці з собою поруч. І посилав він їй їжу для трапези ранкові та вечірні", а одного разу "лягли вони разом" і "через дев'ять місяців і п'ять днів як розлучили вона з Царем Соломоном ... дітородні борошна хапають її, і породила дитя вона чоловічої статі ". [26] Причому в оповіданні присутній мотив спокушання - цар отримує можливість розділити ложе з царицею, так як вона порушила обіцянку не чіпати нічого з його майна , випивши води. В Аксумітскім легендою, іншому варіанті цієї розповіді, цариця прибуває до Єрусалиму зі служницею, обидві переодягнені в чоловіків, і цар здогадується про їх полі по тому, як вони мало їдять за обідом, а вночі бачить їх лакомящіхся медом, і опановує обома [27].

Македа дала синові ім'я Байн-Лехко (варіанти - Уольде-Таббіб ("син мудреця"), Менелік, Меньелік) і, коли той досяг дванадцяти років, розповіла йому про його батька. У 22 роки Байн-Лехко "став ... вправний у всьому мистецтві військовому і кінному, а також в полюванні і улаштуванні пасток для диких тварин, і у всьому, чого юнаків вчать за звичаєм. І сказав він Царице:" Піду я поглянути на обличчя батька мого, і повернуся я сюди, коли буде на те Воля Бога, Пана Ізраїлевого "". [25] перед від'їздом Македа дала юнакові перстень Соломона, щоб той зміг впізнати свого сина і "згадати слово її і заповіт її, що вона уклала". [28]

По приїзді Байн-Лехкема в Єрусалим, Соломон визнав того своїм сином і йому були надані царські почесті:

І звернувся Цар Соломон до тих, які сповістили про прибуття юнаки, і сказав їм: "Ви говорили," схожий на тебе він ", але це стати не моя, але стати Давида, батька мого, за його днів раннього мужності, мене ж він багато красивіше ". І Цар Соломон повстав в повний зріст, і пройшов до покоїв свої, і облачив він юнака в збруї з тканини золотом вишитій, і в пояс із золота, і зміцнив корону на голові його, і кільце на перст його. І нарядивши його в чудове вбрання, погляди чарівне, він посадив його на престолі / троні своєму, так що б він перебував у положенні рівному йому (самому).

- "Слава царів" (Kebra Nagast). Глави 33-61

Хайле Селассіє I, останній імператор Ефіопії, що вважається останнім з династії Соломоніду.

Згідно "Кебра Негаст", Байн-Лекхім повернувся на батьківщину до своєї матері разом з первістками іудейської знаті і вивіз з Єрусалимського храму Ковчег Заповіту, який за твердженнями ефіопів, до цих пір знаходиться в Аксумі в соборі Святої Діви Марії Сіону. [29] Після повернення сина цариця Макеба відмовилася від престолу на його користь, і той влаштував в Ефіопії царство за подобою ізраїльського, ввівши в країні іудаїзм як державну релігію і відмовившись від спадкування по жіночій лінії, а утупивши патріархат. [22] До теперішнього часу в Ефіопії збереглася громада " фалаші "- ефіопських євреїв, які вважають себе нащадками іудейської знаті, що переселилася в Ефіопію разом з Байн-Лекхемом. [30] "Кебра Негаст" стверджує, що Менелік був первістком Соломона, його старшим сином, і тому Ковчег (і благодать, перш що перебувала над народом Ізраїльським) відвіз по праву первородства.

Царська династія ефіопських царів Соломоніду, заснована Байн-Лекхемом, правила країною до кінця X століття, коли була повалена легендарної ефіопської воительницей Естер. [31] Як свідчить офіційна історія, стародавня лінія, тим не менш, таємно тривала, і була відновлена ​​на троні в 1270 царем Йеконо Амлаком. Останній імператор Ефіопії Хайле Селассіє I відносив себе до династії Соломоніду і вважав себе 225-м нащадком цариці Савської. [32]

Існує народна легенда, яка розповідає про те, що від служниці цариці, з якою Соломон також сів до столу, у нього народився син Заго, який виріс разом з Менеліком і був дурнуватим, обмеженим, а також виконував постійну функцію "хлопчика для биття", антагоніста героя- ефіопського царя. [33]


2.1.3. В арабській літературі

Історія цариці в арабській літературі обростає деталями. Історіограф Та'алабі в історії пророка розповідає про сьогодення змові, що привів до випробування цариці скляною підлогою: двоє злих джинів, злякавшись, що Соломон може одружитися на Білкіс, вирішили очорнити перед ним її добре ім'я, розповівши цареві: "Білкіс, правда, розумна, але у неї замість стоп ослячі копита, а також волохаті ікри, тому що її мати походила з джинів" . Крім того, Та'алабі розповідає про те, як вона вступила на престол: після смерті її батька частину народу відмовилося визнати жінку правителькою і вибрало государем чоловіка. Країна розкололася на два табори, а конкурент з часом показав себе тираном. Тоді цариця відправила до нього сватів, запропонувавши таким чином з'єднати обидві сторони, а на шлюбному бенкеті відрубала сп'яніння нареченому голову (СР історія Юдіфі і Олоферна). Говорячи про походження цариці з роду джинів, Та'алабі посилається на Ібн-Маімуна і Абу-Хурайра, стверджуючи, що останній грунтувався на свідоцтві Магомета, хоча в канонічних текстах таких свідчень немає. Беламі, Візар сасанидского султана Мансура (X століття), розповідає, що її батько був князем, а мати - пери.

І давно покинув світ цар Хадхад, її батько,
І обрушилися давно фортець його зубці,
Де ж Білкіс, і той трон, що прославили співаки?
Де зараз її палац, який перевершив всі палаци? [34]
"Хімьярітская книга царів"

У XII столітті арабський літописець Нашван ібн-Саїд створив твір під назвою "Хімьярітская книга царів", яка була романізованого генеалогією савейскіх царів. Там правителька зветься Білкіс і має своє власне місце в родовідному дереві - її чоловіком є савейскій князь Ду Таба (інше ім'я Манхе-ель), а батько носить ім'я Хадхад і є нащадком будинку царів Тоббі, які втілювали героїчну епоху савейской історії (його попередники дійшли до Індії та Китаю із загонами солдатів-савейцев, від яких, за переказами, відбулися тибетці). Нащадком Білкіс є цар Асад. [35] У цьому тексті прослідковується ностальгія за величчю минулого, а також інтонація марноти усього сущого. Також там фігурує розповідь про чарівний походження цариці: її батько, вирушивши на полювання, заблукав, переслідуючи газель, і потрапив у чарівне місто, населений духами, у володінні царя Талаба-ібн-Сіна. Газель перетворилася на дочку царя, Харуру, і вийшла заміж за Хадхада. Дослідники відзначають зв'язок персонажів цього сюжету з доісламських звіриними культами Аравії: батько цариці Хадхад близький до птаха одуд (Худхуду), дід Талаба - з III в. до н. е.. відомий як пов'язане з місяцем божество, чиє ім'я перекладається як "гірський козел", а матір прямо є газеллю-перевертнем [36].

"Соломон і цариця Шеви", деталь. Османський майстер, XVI в.

У народному романі "Сім тронів" перського письменника Джамі в главі "Salaman va Absal" присутній невелике есе на тему невірності жінок, і цариця Шеви визнається у вільному погляді на статеві стосунки: "Ніколи, ні вночі, ні вдень, не пройде повз мене юнак, кому б я слідом пристрасно не подивилася". [37] А Нізамі засуджує погані звички Сулеймана і Білкіс, розповідаючи про своє одруження і народження паралізованого дитини, який міг бути зцілений лише за умови, що царствена подружжя відкриє Аллаху свої таємні бажання. Цариця зізнається, що хоче обдурити свого чоловіка, а цар - у тому, що незважаючи на величезні багатства, вожделеет чужі багатства. Мораль твори - отримання порятунку після сповіді.

Перська письменник і містик Джеляледдіна Румі ( XIII століття) у 4-й книзі "месневі" (поетичного коментарю до Корану) оповідає про візит цариці з величезним багатством, яке здається нікчемним у порівнянні з володіннями Сулеймана. Основна думка - справжній подарунок полягає в шануванні Аллаха, а не в золоті, тому Сулейман чекає від цариці в якості подарунка "її чисте серце". А персидський поет Хафіз, навпаки, створює еротично-мирської спосіб Білкіс.

У деяких арабських текстах ім'я цариці - не Білкіс, а Балмака, Ялмака, Ялааммака, Іллумку, Алмака і т. д.


2.2. Загадки цариці Савської

2.2.1. У єврейській традиції

Цариця Шеви, незважаючи на не дуже чемний прийом Соломона, прагне виконати свою місію. Вона пропонує цареві загадки: "Відгадаєш - я визнаю мудрецем тебе, не відгадаєш - я буду знати, що ти людина звичайнісінький".

Список загадок, частково перетинаються один з одним, міститься в декількох єврейських джерелах:

Згідно " Таргум шені " [20], питання цариці Савської були наступними:

  1. "Колодязь дерев'яний, відро залізне, черпає камені, виливає воду. Що це?" - "Сурма". (Трубка сурми робилася з очерету, ручка-насос - з металу. Самое речовина для підфарбовування брів та фарбування очного яблука представляло мінералогічний виплав; потрапляючи в око, викликало посилене дію слезоточніков)
  2. "Із землі виходить, землею харчується, ллється як вода, а розливає світло. Що це?" - " Нафта ".
  3. "Буря ходить по верхівках його і стогне, і волає гірко; глава його немов тростина; для багатих шана, а для бідняків - ганьба; для мертвих шана, а для живих - ганьба; птахам радість, а рибам горі. Що це?" - " Льон ". (З льону шиється як одяг для багатих, так і груба одяг бідняків, саван для померлих і мотузка для шибениці. Насіння льону служать кормом для птахів і з льону виготовляють рибальські мережі.)
"Соломон і цариця Шеви", Джованні Дьомін, XIX століття

Згідно " Мідраш Мішлен " [39] і " Ялкут Шимон " [19] загадки були іншими:

  1. "Сім виходять, а дев'ять заходять, двоє наливають, а один п'є?". Соломон, не роздумуючи, відповідає: "Сім - це дні самоти [жіночої нечистоти у зв'язку з місячними ], дев'ять - це місяці вагітності, двоє грудей змішують, а один [немовля] п'є ".
  2. "Жінка сказала своєму синові:" твій батько - мій батько, твій дід - мій чоловік, ти мій син, а я твоя сестра "". Відповідь: "Ця мати - одна з дочок Лота, яка народила дітей від свого батька ".
  3. Привезених царицею молодих людей, одягнених в однаковий одяг, одного зросту і додавання необхідно було розділити на юнаків та дівчат. Соломон повелів євнухам принести горіхи і смажене насіння і став роздавати їх. Юнаки, не соромлячись, піднімали краю одягу і поклали на неї частування, а дівчата, соромлячись, клали горіхи в покривали волосся головні убори (чадри). [2]
    1. Існує також варіант Мідраш, де Соломон повинен був відокремити справжні квіти від штучних, в чому йому допомогла бджола. [40]
    2. В іншому варіанті Соломон повинен був просмикнути шовкову нитку через смарагд з тріщиною, в чому йому допоміг шовкопряд. [41]
  4. Соломон повинен був також відокремити обрізаних чоловіків від необрізаних. Соломон повелів первосвященику доставити Ковчег Заповіту. Обрізані схилили коліно і їх особи наповнилися світлом Благодаті, а необрізані розпростерлися перед Ковчегом ниць.
"Соломон і цариця Шеви",
анонімний художник, XV століття, Брюгге

" Мідраш Ха-Хефец "містить 19 загадок [38] [42], перші чотири з яких збігаються зі списком із " Мідраш Мішлен ", а інші 15 унікальні:

  1. Хто не народжувався і не помре? - Бог, нехай буде він благословен.
  2. Яка земля лише раз бачила сонце? - Та, яку покрили води в день творіння, розступилися лише коли Мойсей вів по ньому народ ізраїльський - дно Червоного моря.
  3. Що за огорожа з десятьма дверима, коли одна з них відкрита - дев'ять замкнуті; коли ж відкриваються дев'ять, закривається одна? - Ця огорожа - жіноче лоно, то десять дверей - десять отворів в тілі: очі, вуха, ніздрі, рот, отвори для позбавлення від нечистот і пупок. Коли плід знаходиться в утробі, в його тілі відкрито лише отвір пуповини, в той час як інші отвори замкнуті; коли ж дитина виходить з утроби, пупок закривається, а інші отвори розкриваються.
  4. Що нерухомо, поки живо, але перебуває в русі після того, як йому знесуть верхівку? - Дерево, з якого виготовляють корабель.
  5. Що за три речі, які не були ні їжею, ні питвом, ні повітрям, але врятували трьох від смерті? - Друк, мотузка і посох. Мається на увазі історія Іуди і Тамар, де троє - це Тамар і два її сина.
  6. У печеру увійшли втрьох, а вийшли вп'ятьох? - Лот, його дві дочки і їх двоє дітей.
  7. Мрець живий, могила рухається, а мрець молиться. Що це? - Іона в череві кита.
  8. Хто ті троє, їли і пили на землі, але не народжені від чоловіка і жінки? - Три ангели, що з'явилися Авраамові.
  9. Четверо увійшли в будинок смерті і вийшли живими, а двоє, зайшовши у будинок житті, стали мертві? - Четверо: Данило, Ананія, Мисаїл та Азарія (отроки в печі вогненної Дан. 3:93, двоє - Надав та Авігу (сини Аарона, що принесли перед Господнє лице чужий огонь, якого Він не наказав їм, за що були спопелити їм Лев. 10:1-2).
  10. Хто ті, хто народиться, але не помре? - Пророк Ілія, який був узятий на небо живим ( 4Цар. 2:11) і Месія.
  11. Що не було народжене, хоча йому дали життя? - Золотий телець, ( ідол, зроблений Аароном на прохання народу, під час відсутності Мойсея : "я сказав їм: Хто має золото, зніміть з себе. та мені віддали, а я кинув його в огонь, і вийшло те теля" - Вих. 32:24).
  12. Що, хоча і проводиться землею, робиться людиною і харчується вийшли з землі? - Гніт.
  13. Була дружиною двох, народила двох і всі четверо діти одного батька? - Тамар.
  14. У будинку, повному смерті немає жодного мерця, але і живим жоден з нього не вийде? - Історія про Самсоні і филистимлянах (полонений Самсон, будучи прив'язаний під час бенкету до стовпів, що підтримували покрівлю будинку, зрушив їх і "обрушився будинок на власників і на весь народ, що в ньому" - Суд. 16:30).
  15. Цариця наказала принести колоди кедрових дерев і попросила Соломона вказати, де у колоди верх, а де низ, з якого кінця росли гілки, а з якого коріння. Соломон наказав покласти колоди у воду. Той кінець, який опустився на дно, був низом, звідки росли корені, а той, який піднявся над поверхнею води - був верхівкою.

Слід зауважити, що більша частина загадок з цього списку засновані не на побутовій мудрості, а на знанні історії єврейського народу і виглядають досить дивно в устах цариці-солнцепоклонніци з далекої країни. Більш того, очевидно, що загадки про Данила, Іллю і Йону не могли бути вигадані царицею Савської, так як ті народилися після царювання Соломона.

  • У каббалистической " Книзі Зогар "(бл. XIV в.) цариця як випробовування просить Соломона виготовити їй сандалі [43]. За цією версією передбачається, що ноги цариці були звірячими, і взуття їй була не потрібна, а завдання було пасткою. Соломон відмовився робити сандалії .

В результаті цього диспуту цариця Шеви була змушена визнати перевагу Соломона над нею в мудрості.

Що тут Савська цариця,
Соломонового подруга,
Ефіопська педантка,
Що розумом блищати намагалася
І загадками своїми,
Нарешті, вже набридла!
Генріх Гейне [44]

2.2.2. В інших культурах

На відміну від єврейської літератури, інші народи не опрацьовували тему загадок настільки детально, хоча зустрічається кілька оригінальних запитань.

  • В арабській загадці цариця запитала про "вдовільняючою спрагу" воді, яка походить ні від неба, ні від землі. Соломон, якого попередив архангел Гавриїл (Джабраїл), називає відповідь - це піт коня, єдиний піт тваринного, який втамовує спрагу, так як він несолоний (помилкові середньовічні уявлення).
  • В арабській літературі коли Соломону запропоновано відрізнити дівчат від юнаків, він пропонує рішення, відмінне від описаних в мідрашах: Соломон наказує їм умитися і юнаки вмивалися однією рукою, а дівчата двома. Крім того, в одному з текстів - в ісламського автора Хуссейна, вони одягнені не однаково, а переодягнені в одягу протилежної статі.
  • Від середньовічної Європи подібних текстів не збереглося, але загадки можна відновити за творами мистецтва. Так, на німецьких килимах XV в., Присвячених випробуванню Соломонової мудрості, виткані Соломон, двоє однакових дітей з яблуками, і цариця, що тримає в руках дві квітки. Як свідчить напис, вона запитує: "Повідай мені цар / Квіти та діти / Збігаються по природі / Або не подібні". Цар повинен вгадати підлогу дітей і який з кольорів є штучним. В останньому йому допомагає бджола (як у варіанті єврейського Мідраш), а дітей він розрізняє за їх манері збору яблук (на які перетворилися іудейські горіхи). Найдавніший з дійшли літературних джерел, де виникають саме ці яблука - анонімна латинська рукопис "Трактат про різних діяннях римлян та інших" (Болонья, 1326).
  • У "Кебра Негаст" біблійна фраза "вона прийшла випробувати його загадками", переведена як "вона прийшла випробувати його мудрістю" і, ймовірно, тому, ніяких загадок взагалі в ефіопській традиції немає.
  • Цікаво, що ареал поширення деяких загадок дуже широкий: так, в " Записках у головах "японської фрейліни Сей Сьонагон (1000-1010 рр.. н. е..), фігурують загадки, згадуються в єврейських джерелах: про коштовному камені, через який слід просмикнути нитку, і про визначенні у колоди верху і низу шляхом опускання бруска у воду - їх загадує через послів мудрий китайський імператор більш "простому" японському.

2.3. Подарунки цариці Савської

У легендах і переказах різних народів цариці приписуються різні подарунки:

У Біблії:
  • Перли і камені самоцвітові;
  • Золото і пахощі
У легендах:
  • Срібло; по християнською легендою, його частина - 30 срібних монет пропали при руйнуванні Єрусалимського храму (через IV століття), а ті (ще через 5 століть) увійшли в число дарів волхвів Ісусу, і, нарешті, були віддані Іуді Іскаріотському за зраду (згідно "Заповіту Соломона" - тексту, створеному єгипетським християнином ок. I-IV ст. на базі єврейських легенд);
  • Безліч отроків і дівчат, що народилися в одному і тому ж році і місяці, в один і той же день і годину, всі однакового зросту, однакового статури і однаково одягнені, в одягу пурпурні - для участі в випробування мудрості царя;
  • Дерево кипарисове;
Представник арабської породи коней

Крім цього, в літературі пізнішого часу можна знайти згадки безлічі інших дарів ( сапфіри, смарагди, чаші і т. д.), які, швидше за все, можна простежити до конкретного письменника.

У число відповідних подарунків Соломона цариці в XVII столітті записали т. н. бібліотеку Цариці Савської, нібито зберігалася в Абіссінії і досліджену посланцями папи римського, де були книги, які він дарував цариці в кожен з своїх візитів, а потім ще посилав щорічно. Вона включала книгу Еноха про стихіях та інших фізичних явищах, книгу Листопад про математики і церемоніях, книги Авраама - запис його філософських бесід в діброві Мамре, Сівілліни книги і твори самої цариці. Дана історія виявилася літературною містифікацією. [49]


2.4. У християнській традиції

2.4.1. Суламітко і Наречена Христова

У тлумаченнях на біблійну " Пісню піснею "типологічна християнська екзегеза традиційно розглядає Соломона і його прославлену кохану Суламітку як образи нареченого-Христа і нареченої-Церкви. Накладення цього тлумачення на євангельську притчу (див. вище), в якій Ісус та його послідовники зіставляються з Соломоном і царицею південній, призвело до зближення образів цариці Савської і Суламіти-Церкви Христової. Вже в "Бесідах на Пісню Пісень" Орігена вони тісно переплетені, а чорнота Суламіти ( Пісні. 1:4, 5) названа "ефіопської красою". [50] Це зближення отримує розвиток у середньовічних коментарях до "Пісні Пісень", зокрема, у Бернар Клервоський і Гонорія Августодунского. Останній прямо називає царицю Савську коханої Христової. [51] У середньовічних латинських Бібліях ініціал C на першій сторінці "Пісні Пісень" ( лат. Canticum Canticorum ) Часто включав зображення Соломона і цариці Савської. У той же час, образ цариці як уособлення Церкви зв'язувався з образом Діви Марії, що, по всій видимості, стало одним із джерел виникнення іконографічного типу Черних Мадонн (див. нижче).


2.4.2. Чарівниця і сивіла

У середньовічній європейській літературі, можливо завдяки співзвучності, виникло ототожнення цариці Савської з легендарною пророчицею античності - Сівіллою. Так, чернець Георгій, візантійський літописець IX століття, пише, що греки називають царицю Савську Сівіллою. При цьому мається на увазі Сівілла Сабская, яку Павсаній згадує як пророчиці, яка жила з євреями за межами Палестини, в сирійських горах; а римський софіст III століття Еліан називав Єврейської Сівіллою. [2] Микола Спафарий у своїй праці "Книга про Сивиллапідкреслює" ( 1672) присвятив окрему главу Сивіллі сабе. У ній він наводить відому середньовічну легенду про Хрещеному Древе і, посилаючись на Ісидор Пелусіот, пише: "ця цариця прийшла як премудра сивилла побачити премудрого царя і як пророчиця передбачила через Соломона Христа". [52] Найдавніше зображення цариці Савської в якості сивіли мається на мозаїці західного фасаду базиліки Різдва Христового у Віфлеємі ( 320-е роки). [53]

У поширених в середні віки іудео-християнських "пророцтва Сивіли" неодноразово вихваляється хрест, [54] що і послужило основою для сюжету про молитву цариці Савської перед Животворящим Древом. Ототожнення цариці Савської з Сівіллою характерно не тільки для західних легенд - на православних іконах, що зображують Древо Єссея ( родовід Ісуса Христа), поміщалося клеймо з пророцтвом Сивіли Південної (цариці Савської). [55]. У "Російському Хронографі" початку XVI століття вона іменується "царицею Сівіллою" [56].

У західних легендах про цариці Шеви, що увійшли в легенду про Животворящого Хреста у складі " Золотий легенди ", вона перетворилася в чарівницю і пророчиці, і отримала назву Regina Sibylla. [2]

Цариця Шеви прихиляється перед Животворящим Древом,
фреска П'єро делла Франческа, Базиліка Сан-Франческо в Ареццо

2.4.3. Цариця і Животворящий Хрест

Згідно "Золотий легендою", коли чарівниця і сивіла цариця Шеви нанесла візит Соломону, по шляху вона схилила коліна перед брусом, що служив мостом через струмок. За легендою, той був зроблений з дерева, пророслого з гілки Древа пізнання Добра і Зла, вкладеної в рот Адама при його похованні, а згодом викинутої при будівництві Єрусалимського храму.

Вклонившись йому, вона передрекла, що Спаситель світу буде повішений на цьому дереві, і від того царству іудеїв прийде розорення і кінець. [57]

Цариця Нікавля і вона ж Сівілла Шеви, побачивши Вь Іерусалімѣ у Соломона не гніючее древо, на коем' близько тисячі лѣт' послѣ распят' Хрістос, Вь ізступленіі вигуки: Се древо, на ньому ж Бог наділений плотію умрет' Вь воскресеніе [58]

Потім замість того, щоб ступати по дереву, вона боса перейшла струмок убрід. [59] Як розповідає середньовічний теолог Гонорій Августодунскій у своєму творі "De imagine mundi" (Про образі світу), в той момент, коли вона ступила у воду, її перетинчаста нога перетворилася на людську (запозичено з арабських легенд).

Злякавшись Соломон, за легендою, наказав закопати брус, проте той, через тисячу років, був знайдений і пішов на виготовлення знаряддя страти Ісуса Христа.

У російській апокрифі "Слово про Хрещеному Древе" ( XV - XVI століття) сивилла, прийшовши подивитися на викинуте Соломоном древо, сіла на нього і була обпалені вогнем. Після цього вона прорекла: "Про тр'клятое дрѣво", а народ, що стояв поруч, вигукнув: "О тр'блаженое дрѣво, на немже розп'ятий Господь!". [60]


2.4.4. У російських апокрифах

Розповідь про народження цариці, її воцаріння, візит в Єрусалим і зачатті сина (ефіопський "комікс")

Як сивилла, вона проникла і в давньоруську православну літературу про цю подію: "Єгда же цариця Шеви, ім'ям Нікавля, єдина від стародавніх пророчиця, сивіли глаголемо, Прийди у Єрусалим чують Соломоновому премудрість". [61] Варіант імені цариці узятий з версії Йосипа Флавія, переказав історію візиту в " Юдиних старожитності ", де він називає її правителькою Єгипту і Ефіопії та іменує Нікавлою (грец. Nikauln, англ. Nicaule) [62].

Найбільш докладно історія зустрічі царя Соломона і цариці Савської міститься в апокрифічному творі "Суди Соломонові", яке набуло широкого поширення з кінця XIV століття в складі " Тлумачний Пален ", що містить безліч старозавітних апокрифів. Подібні розповіді про Соломона перебували під забороною, хоча сама" Палея "при цьому вважалася книгою істинної. [63] Подібність російських сказань про Соломона зі середньовічної європейської і талмудичних літературою та мовні особливості тексту свідчать про те, що вони були переведені з єврейської оригіналу. [64] Переклад єврейських Мідраш на російську мову відносять до першої половини XIII століття. [65]

"Суди Соломонові" повідомляють, що "Була Южская цариця іноплеменніца по імені Малкатошка. Прийшла вона випробувати Соломона загадками". [66] Російська форма імені цариці Малкатошка (в деяких рукописах Малкатошва) співзвучна єврейському Малкат Шва і, по всій видимості, є запозиченою. Цариця привезла Соломону в дар 20 діжок золота, і дуже багато зелій, і дерево негниючих. Зустріч Соломона і цариці Савської описується таким чином:

Були там мостки з олова. Їй же здалося, ніби у воді сидить цар. (Вона), піднявши шати свої, назустріч йому пішла. Він же (Соломон) побачив, що прекрасна вона особою, тіло ж її (покрито) волоссям. Волосся ці зачаровують чоловіка, який перебуває з нею. І повелів цар до мудреців своїм, щоб вони приготували баночку з зіллям - помазати тіло її, щоб випало волосся.

- "Суди Соломонові" [63]

У згадці про волосся на тілі цариці простежується аналогія з арабськими легендами.

Як і в єврейських переказах, цариця відчуває Соломона загадками, перелік яких також наводиться в "Судах Соломонових":

  • Соломону необхідно було двічі розділити прекрасних юнаків і отроковніц, одягнених в однаковий одяг, на юнаків та дівчат. Перший раз Соломон наказав їм вмиватися, і юнаки робили це швидко, а дівчата повільно. Вдруге він наказав принести овочі та насипати перед ними - "отроки почали класти (їх) у поли (одягу), а дівиці в рукава";
  • Савская попросила Соломона відокремити обрізаних чоловіків від необрізаних. Рішення Соломона було наступним: "Цар же наказав принести вінець святий, на якому написано ім'я Господнє. За його допомогою у Валаама була віднята здатність чаклувати. Отроки обрізані стояли, а необрізані впали ниць перед вінцем ".

Крім загадок цариці Малкатошкі "Суди Соломонові" приводять диспут мудреців, привезених нею з мудрецями царя Соломона:

  • Загадали мудреці її хитрунам Соломона: "Є у нас криниця далеко від міста. Мудрістю своєю вгадайте, чим можна перетягнути його в місто?" Хитруни ж Соломонові, зрозумівши, що цього не може бути, сказали їм: "Сплетіть з висівок мотузку, а ми перетягнемо колодязь ваш в місто".
  • І знову загадали її мудреці: "Якщо нива поросте ножами, ніж потиснути її зможете?" Їм відповіли: "пінгвін рогом". І сказали мудреці її: "Де в осла роги?" Вони ж відповіли: "А де нива народить ножі?"
  • Загадали і ще: "Якщо загніет сіль, чим зможете її посолити?" Вони ж сказали: "Утробу мула взявши, нею треба посолити". І сказали: "Та де мул народжує?" Вони ж відповіли: "Де сіль гниє?"

Тотожність містяться в російських апокрифах легенд єврейським і ефіопським розповідями довершує згадка про любовний зв'язок цариці і Соломона: "хитрун же і книжниці молвяхуть, яко с'в'куплятся є з нею. Зачала ж від нього і иде в землю свою, і роди сьшь, і се бисть Навходоносор' ". [66]


2.5. Демонізація образу

Я та - чиє ім'я славиться всюди,
Під бурчання арф і ліри дзвін;
У сказанні вічних я пробуватиму
Співаків всіх країн і всіх часів.
За розум мій, могутність і силу
Мені служать все, що пізнали мене.
Я - Саба. Я молюся світилу
Всепереможного дня.
Мірра Лохвицька

У єврейських переказах послебіблейской епохи і тісно пов'язаної з ними мусульманської літературі можна простежити поступову демонізацію образу цариці Савської, що відчуває царя Соломона. Цей демонізований образ опосередковано проникає і в християнську традицію. Метою біблійного оповідання є перш за все уславлення мудрості Соломона і процвітання керованого ним Ізраїльського царства. Мотив протистояння царя-чоловіки і цариці-жінки практично відсутня. У той же час, в пізніших переказах цей мотив поступово стає провідним, а побіжно згадане в Біблії випробування загадками перетворюється, на думку ряду сучасних інтерпретаторів [67], в спробу поставити під сумнів богоданний патріархальний лад світу і суспільства. Образ цариці набуває при цьому негативні, а іноді й відверто демонічні риси - наприклад, волохаті ноги (див. нижче). Виникає мотив спокушання і гріховної зв'язку, від якої народжується руйнівник Храму Навуходоносор (див. розділ Відносини з царем Соломоном). А срібло, яке привезла цариця в подарунок Соломону, в підсумку йде на тридцять срібників Іуді Іскаріотському.

Зображення вавілонської зооморфної богині з пташиними ногами ( Іштар, Астарта, Ліліт чи Цариця ночі), 2025-1750 рр.. до н. е..

Образ цариці має відношення і до легендарної демоницю Ліліт. Вперше їх образи зв'язуються в " Таргум до книги Іова "( Іов. 1:15), де сказано, що Ліліт мучила Іова, прийнявши облич цариці Савської. [68] У цьому ж Таргум "на них напали савеі" перекладено як "на них напала Ліліт, цариця Змаргада" (Смарагда). [69 ] В одній з арабських легенд Соломон також підозрює, що в образі цариці йому явилася Ліліт. Один з пізніх каббалистических трактатів стверджує, що цариця Шеви відчувала Соломона тими ж загадками, якими Ліліт спокусила Адама. [70] Відомий і розповідь про те, як прийнявши вигляд цієї цариці, Ліліт спокусила бідняка з Вормса. [69]

Середньовічні каббалісти вірили, що царицю Савську можна викликати в якості злого духа. У заклинанні XIV століття для цієї мети даються такі рекомендації: "... Якщо хочеш побачити царицю Савську, то дістань один лот золота в аптеці; потім візьми трохи винного оцту, трохи червоного вина і сумішей всі разом. Намажемо тим, що вийшло, і промов: "Ти, цариця Шеви, явися ... в півгодини і не заподій шкоди або якого збитку. Заклинаю вас, тебе і Малкіеля, ім'ям Тафтефіла. Амінь. Села". Крім того, вона вважалася автором алхімічного трактату, який нібито починався словами "Після того, як я зійшла на гору ...". [71]


2.5.1. Ноги цариці Савської

Незвичайні ноги - ознака хтонічності, давнину цього персонажа. В Мідраші згадуються, а в Корані маються на увазі волохаті ноги цариці (у коментаторів Корану існує версія, що такий опис тіла цариці було виразом її демонічної природи [14]). Тим не менш, в деяких арабських легендах, (що виникли, можливо, ще до запису Корану і вплинули на думку коментаторів), фігурують справжні козлячі ноги, що закінчуються копитцями, що ймовірно є, відлунням міфу про зооморфні божество місяця Південної Аравії [4] - Альмакі, близької до Астарті (Ilumquh, Almaqah, Amm, Ilmuqah, Sin, Syn, Wadd). [72] Святилища цього місячного божества досі місцеве населення називає махра Білкіс ("жіночий будинок Білкіс"). [2] У 1950-і роки цей храм розкопує Уенделом Філліпс. [73] Він має 350 м в окружності, а також численні вікна. Філіппс зазначає: "На внутрішній стіні храму виявили розташовані в один ряд 64 вирізаних в ніші помилкових вікна, прикрашених гратами. Вісім і шістдесят чотири - це числа небесної богині Венери. Очевидно, що у стародавніх арабів образ небесної богині Венери злився з образом цариці Савської - Балкіс ". Ім'я" Балкіс "можливо є спотворенням варіанту" Ільмука " [2]. Крім того, в певних арабських текстах прямо вживається варіант Балмака ("в честь Алмакі "), який деякі вчені вважають вихідним для імовірно спотвореного пізніше Білкіс [74].

Зображення людини з копитами. Гравюра з Нюрнберзької хроніки

Деякі із згаданих нижче легенд пропонують свої, явно пізніші, пояснення копит у цариці:

  • Історія про нелюдською зовнішності цариці Савської мається на арабській версії "Кебра Негаст", яка повідомляє, що в далекій давнині Абіссінією (Ефіопією) правили принцеси царської крові (тобто цариця Шеви мала знатне походження від народження):
І коли мати цієї Цариці (тобто цариці Савської) була вагітна, вона побачила товстого і красивого козла, подивилася на нього з пристрасним бажанням і сказала: "Який гарний цей звір! І як красиві його копита!" І вона тужила за ним, як тужать вагітні жінки. І коли дочка її повністю сформувалася у неї в утробі, одна нога у неї була людська, а інша - з козлиним копитом. І мати Цариці народила цю незвичайну дівчинку і виростила її, і коли дівиця готова була для заміжжя, то не захотіла виходити ні за кого заміж через свою потворною ноги і залишалася незайманою, поки не почала правити.

- EAWallis Budge, The Queen of Sheba and Her Only Son, Menyelek [75]

  • У північній Ефіопії існує своя ранньохристиянська легенда, яка пояснює демонічне походження ослячого копита цариці Савської. Легенда приписує їй походження з племені тигрі і ім'я Ет'е Азеб (тобто "Цариця Півдня", якою цариця Шеви називається тільки в Новому Завіті). Її народ поклонявся дракону чи змію, якому в якості жертв чоловіки приносили своїх старших дочок:
Цариця Шеви з копитом. Норманська мозаїка XII в., Собор Отранто, Південна Апулія
Коли підійшла черга її батьків, вони прив'язали її до дерева, до якого дракон приходив за їжею. Незабаром туди прийшли семеро святих і сіли в тіні цього дерева. На них впала сльоза дівчини, і коли вони глянули вгору й побачили її прив'язаною до дерева, то запитали її, чи людина вона, і відповідаючи на їх подальші розпитування, дівчина їм розповіла, що її прив'язали до дерева, щоб вона стала жертвою дракона. Коли семеро святих побачили дракона ... вони вдарили його хрестом і вбили. Але його кров потрапила на п'яту Етье Азеб, і її ступня перетворилася на осляче копито. Святі розв'язали її і веліли повертатися в село, але люди прогнали її звідти, вирішивши, що вона втекла від дракона, тому вона забралася на дерево і провела там ніч. На наступний день вона привела людей із села і показала їм мертвого дракона, і тоді вони відразу зробили її своєю правителькою, а своєю помічницею вона зробила дівчину, подібну собі.

- EAWallis Budge, The Queen of Sheba and Her Only Son, Menyelek [75]

У європейській християнській іконографії ноги перетворилися в перетинчасті гусячі [76] - як припускають, можливо завдяки запозиченню атрибутів у язичницької богині германців Перхти, Берхти (Perchta), що володіла гусячими ногами. (Цей божество в століття християнства інтегруватися в образ святої Берти, а також ймовірно, послужило одним з витоків появи в європейському фольклорі Матінки Гуски). Згідно з іншою версією, на образ оповідачки казок Матінки Гуски вплинула безпосередньо цариця Шеви- сивилла. [77] Образ Королеви Гусяча Лапа був широко поширений в Південній Франції (Reine Pdauque, від італ. piede d'auca, "вороння лапа"), причому те, що мова йшла саме про цариці Шеви, вже було піддано забуттю.


3. Думки дослідників

Сабейська стела : бенкет і погонич верблюдів, нагорі напис на Сабейського мова.

3.1. Складання біблійного тексту

Датування оповіді про цариці Шеви точно не з'ясована. Значна частина філологів-біблеїстів вважає, що ранній варіант історії про цариці Шеви виник до передбачуваної дати написання Второзаконня анонімним автором, традиційно позначається як Девтерономіст (Deuteronomist, Dtr1) ( 640 - 609 рр.. до н. е..), яким це джерело був перероблений і поміщений в Писання в складі книг, які утворюють так звану девтерономіческую історію. Багато дослідників вважають, однак, що розповідь з Третьої книги Царств в його сучасному вигляді був складений під час так званої другої девтерономіческой редакції (Dtr2), виробленої в епоху Вавілонського полону (близько 550 року до н.е..). Метою розповіді представляється звеличення фігури царя Соломона, який зображений правителем, що користуються авторитетом і вражаючим уяву інших володарів. Слід зазначити, що таке вихваляння дисонує із загальним критичним тоном девтерономіческой історії по відношенню до царя Соломона. Пізніше, ця розповідь був також поміщений під Другу книгу Хронік (II Хронік), написану вже в післяполонну епоху. [78] [79]


3.2. Гіпотези та археологічні свідчення

Дослідники відзначають, що візит цариці Савської до Єрусалиму, по всій видимості, міг бути торговою місією, пов'язаної з зусиллями ізраїльського царя влаштуватися на узбережжі Червоного моря і цим підірвати монополію Саби і інших южноаравійскіх царств на караванних торгівлю з Сирією та Месопотамією. [80] [81] асирійські джерела підтверджують, що південна Аравія вела міжнародну торгівлю вже в 890 році до н. е.., так що прибуття в Єрусалим часів Соломона торгової місії якогось южноаравійского царства видається цілком можливим. [82]

Існує, однак, проблема з хронологією: Соломон жив приблизно з 965 по 926 рр.. до н. е.., а перші сліди монархії Саве з'являються через приблизно 150 років. [83]

Руїни Храму Сонця в Маріб. Побудований в VIII столітті до н.е.., існував протягом 1000 років

В XIX столітті дослідники І. Галеві і Глазер знайшли в Аравійській пустелі руїни величезного міста Маріб. [84] [85] Серед знайдених написів вчені прочитали назву чотирьох південно-аравійських держав: Мінея, Гадрамаут, Катабан і Сава. Як з'ясувалося, резиденцією Савської царів було місто Маріб (сучасний Ємен), що підтверджує традиційну версію походження цариці з півдня Аравійського півострова. Написи, виявлені в південній Аравії, не згадують правительок, однак з ассірійських документів VIII - VII століть до н. е.. відомі аравійські цариці в більш північних областях Аравії. В 1950-ті роки Вендел Філіпс (Wendell Philips) провів розкопки храму богині Балкіс в Марібо. [86] У 2005 році американські археологи виявили в Сані руїни храму біля палацу біблейської цариці Савської в Марібо (на північ від Сани). За словами дослідниці з США Мадлен Філіпс, знайдені колони, численні малюнки і предмети у віці 3 тисячоліть. [87].

Ємен - територія, звідки, ймовірно, прибула цариця
Ефіопія - країна, де, можливо, правил її син

Виникнення легенди про сина цариці Савської в Ефіопії дослідники пов'язують з тим, що, по-видимому, в VI столітті до н.е.. сабейци, перебравшись через Баб-ель-Мандебська протока, осіли у Червоного моря і зайняли частину Ефіопії [88], "захопивши" спогад про свою правительку з собою і пересадивши його на новий грунт. Одна з провінцій Ефіопії носить назву Шева (Шава, сучас. Шоа).

Досить поширена також точка зору, згідно з якою батьківщиною цариці Савської або її прототипу була не Південна, а Північна Аравія. У ряді інших североаравійскіх племен сабейци згадуються на стеле Тіглатпаласара III. Ці північні сабейци по ряду ознак можуть бути асоційовані з сабейци (савеянамі), згаданими в книзі Іова ( Іов. 1:15), Савой з книги пророка Єзекіїля ( Єз. 27:22), а також з онуком Авраама Шевою ( Побут. 25:3, ср також Побут. 10:7, Побут. 10:28) (згадуване поруч ім'я брата Шеви, Дедана, пов'язане з оазисом Ель-Ула на північ від Медини). На думку деяких дослідників, Ізраїльське царство спочатку вступило в контакт з північними сабейци, і лише потім, можливо через їх посередництво, з сабой на півдні. [78] [89] Історик Дж. А. Монтгомері припустив, що в X столітті до н.е.. сабейци жили в Північній Аравії, хоча і контролювали торговельні шляхи з півдня. [90]

Зенобій, цариця Пальміри, в XX столітті також стала "хрещеною" Зени - королеви воїнів

Знаменитий дослідник Аравії м. Сент Джон Філбі (H.St.John Philby) також вважав, що цариця Шеви відбувалася не з Південної Аравії, а з Північної, і легенди про неї в якийсь момент змішалися з історіями про Зенобії, войовничої царицею Пальміри (суч. Тадмур, Сирія), що жила в III столітті н.е.. та прийняла іудаїзм. [91] Так, наприклад, розповідається (одним з біографів Мухаммеда), що саме в Пальмірі, в VIII в. під час правління халіфа Валіда I, був знайдений саркофаг з написом: "Тут похована благочестива Білкіс, дружина Соломона ...". Єврейська каббалістична традиція також вважає Тадмур місцем поховання цариці-злий дияволицями, і це місто вважається зловісним притулком демонів [92]. Крім того, існують паралелі між Савської і іншої східної самодержіцей - знаменитої Семирамидой, також воювала і займалася іррігацією, що жила приблизно тоді ж - в к. IX в. до н. е.., які простежуються і у фольклорі. Так, письменник нашої ери Мелітон переказує сирійську легенду, в якій батько Семіраміди зветься Хадхад. Додатково, іудейська легенда зробила царицю матір'ю Навуходоносора, а Семирамиду - його дружиною [93].

Один з супутників Васко да Гами висловив припущення, що цариця Шеви походила з Софали - найдавнішої відомої за документами гавані Південної півкулі, береги, який, за його припущеннями іменувався Офір. У цьому зв'язку згадує Софалу в "Загубленому рай" Джон Мільтон. До речі, пізніше в цих місцях португальці будуть вживати експедиції в пошуках золотих копалень цариці Савської. [94]


3.2.1. Інші версії

Йосип Флавій у своїй праці " Іудейські стародавності "наводить розповідь про відвідини Соломона царицею," царювали в той час над Єгиптом і Ефіопією і відрізнялася особливою мудрістю і взагалі видатними якостями ". [45] Приїхавши до Єрусалиму, вона, як і в інших легендах, відчуває Соломона загадками, захоплюється його мудрістю і багатством. Ця розповідь цікавий тим, що історіограф згадує як батьківщини цариці зовсім інші держави.

Загальний вигляд храму Хатшепсут

Згідно заснованої на цих даних реконструкції дослідника Іммануїла Великовського, творця внеакадеміческой "ревізіоністської хронології", цариця Шеви - це цариця Хатшепсут ( XV століття до н.е.. за традиційною хронологією Стародавнього Єгипту), одна з перших і найбільш впливових правителів 18-й династії фараонів ( Нове царство), батько якої, Тутмос I, приєднав до Єгипту країну Куш (Ефіопію).

Як відзначав Веліковський, в Дейр ель-Бахрі ( Верхній Єгипет) цариця побудувала для себе похоронний храм за зразком храму в землі Пунт, де є серія барельєфів, докладно зображують експедицію цариці в таємничу країну, яку вона називає "Божественної", або, по іншому перекладу, "Божої Землею". [95] Барельєфи Хатшепсут зображують сцени, схожі з біблійним описом візиту цариці Савської до царя Соломону. Історики не знають, де в точності знаходилася ця земля, хоча в даний час існує гіпотеза, що земля Пунт - територія сучасного Сомалі. [96] Крім того, можна припустити, що назви "Шевою" (на івриті Шева) і " Фіви "- столиця Єгипту в період правління Хатшепсут ( др.-греч. Θῆβαι - Тева [97]) - однозначні.

Британський письменник Ральф Елліс (Ralph Ellis), теорії якого ставляться вченими під сумнів, припустив, що цариця Шеви могла бути дружиною фараона Псусеннеса II, який правив Єгиптом в період життя Соломона, і чиє ім'я по-єгипетські звучало як Pa-Seba-Khaen-Nuit.

Також робилися спроби провести аналогію між царицею Савської і китайської богинею Сі Ван Му - богинею західного раю і безсмертя, легенди про яку виникли приблизно в ту ж епоху і мають схожі риси [98].


4. Образ в мистецтві

"А цариця Шеви".
Мініатюра з середньовічного німецького манускрипту.
Мініатюра до книги Боккаччо
"Славетні жінки", Франція, XV в.
Лоренцо Гіберті. "Райські врата": Зустріч Соломона і цариці Савської

4.1. В образотворчому мистецтві

В образотворчому мистецтві Західної Європи тема цариці Савської (як і багато інших старозавітні сюжети), особливою популярністю не користувалася. У середньовіччі цариця часом зображувалося негритянкою [99] (хоча насправді населення Ємену відноситься до семітської групи), а також згадуються її зображення з гусячими ногами. Цікаво, що чорношкіра цариця Шеви, як припускають, могла бути одним із джерел виникнення типу т. н. Черних Мадонн - ікон і статуй, що зображують Богоматір з чорним обличчям. [9]

Зображення цариці як "Королеви Гусяча Лапа" були вперше описані істориком мистецтва Жаном Мабійоном ще в 1682 р. Це були портальні статуї абатства Сен-Бенін ( Діжон), церкви св. Петра в Невері ( Бретань), Сен-пурці-сюр-Суль (Оверн) і в церкві Діви Марії в Нель-ла-Репост ( Шампань). На жаль, ці скульптури не збереглися, будучи зруйновані в антиклерикальний період Французької революції.

Зростання інтересу до цариці відбувається в епоху Ренесансу, коли особлива увага приділяється її царственого величі і пишності. Найбільш цікавим з усіх її зображень є цикл фресок роботи П'єро делла Франческа в церкві Сан-Франческо в Ареццо, присвячений історії Животворящого Хреста, одним із значущих персонажів якої, згідно " Золотий Легенді ", була цариця. П'єро делла Франческо зобразив її жінкою білої раси в європейських одягах, кілька разів, в різних ситуаціях.

Набагато більш типовою є не спожита Франческо іконографія "Зустріч Соломона і цариці Савської" з ізраїльським царем, який сидить на троні, царицею, схилити коліна перед ним, і пишною свитою. Подібна іконографія зустрічається як в середньовічних ілюмінованих манускриптах, так і в живописі Нового Часу, зокрема у Тінторетто, Рубенса [100] і в розписах лоджії Рафаеля. [101] Мотив зустрічі цих двох правителів іноді служив прикладом зображення зустрічей інших старозавітних персонажів, наприклад, Есфірі і Артаксеркса (іноді навіть може виникати складність в атрибуції сюжету), або навіть короля Карла I з дружиною. [102] Ряд барочних зображень цариці можна зустріти в комплексі розписів Ескоріал, в якому простежувалася тема уподібнення цього палацу Храму, а в розташованої там картині Лукаса ван Хеере "Зустріч ..." цар Соломон зображений з рисами особи замовника - іспанського короля Філіпа II. [103] Але по більшій частині її зображення можна знайти лише в маловідомих художників [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111]. Також існує ряд гравюр на цю тему, що виникають починаючи з XV століття.

"А цариця Шеви на троні": Перська мініатюра XVI в.

Крім того, варто відзначити спорідненість подібного поклоніння цариці Савської темі " Поклоніння волхвів "завдяки богословської трактування (див. У Новому Завіті). Зображення поклоніння волхвів, таким чином, по композиції ставало дзеркальним з точки зору гендеру повторенням зустрічі Соломона з царицею, де місце Соломона займала діва Марія, а місце цариці Савської - волхви, царі Сходу. Маленький ж згорток на руках Богородиці - Ісус, також був царем юдейським, як і Соломон, його предок. Ця схожість відчувалося, і деколи підкреслювалося і самими художниками. Так, в картині Босха " Поклоніння волхвів "нагрудник другий волхва прикрашений різьбленим зображенням відвідування царя Соломона царицею Савської, а ренесансний ілюстратор Джуліо Кловіо помістив обидва цих сюжету на двох сторінках одного розвороту свого " Часослова Фарнезе ". [112] Див також подвійний вітраж з аналогічним поєднанням [113].

Більш рідкісний варіант - обидва монархи зображувалися як рівноправні співрозмовники - як наприклад, на "Райських вратах" Лоренцо Гіберті або у Франческо дель Коза [114] (обидві роботи ренесансні), що більше нагадувало новозавітні зображення сцен Заручини. Сюжет загадування царицею загадок, наприклад, з однаковими дітьми, квітами або яблуками, зустрічається не так вже часто, в основному в настінних килимах Верхньорейнської і ельзаського ареалу XV-поч. XVII вв., А також в гравюрах.

C появою пейзажного жанру сцену прибуття цариці стали включати в ландшафтні полотна, наприклад, Клод Лоррен. [115] Починаючи з XIX в. цариця нарешті набуває образ, більш асоціюється зі сприйняттям Сходу сьогодні. Це наближення до історичного натуроподобію зобов'язане своїм виникненням піднесенню романтизму з його захопленням оріенталізірующій тематикою, викликаної археологічними знахідками на Близькому Сході, включаючи Ємен. Несподівано цариця Шеви встала в один ряд з Даліли, Соломією і Клеопатрою, перетворившись на одну з художніх ікон орієнталізму, екзотики і чуттєвості. [116] Див малюнок Ерте в стилі ар-деко [117].

У православному іконописі зображення цариці практично не зустрічається, якщо не вважати невеликих зображень в числі сивіли (див. розділ Чарівниця і сивіла). В полоцької церкви Спасо-Преображення, збудованій за замовленням Євфросинії Плоцька, існує фреска XII століття "Ранок цариці Савської". [118]

А ісламське мистецтво швидше знаходило задоволення в простому зображенні красивої жінки в її рідних краях, часом без залучення фігури Соломона. Див наприклад перську мініатюру, що зображає царицю на троні [119], хоча можна знайти і сюжети зустрічі з нею Соломона [120].


4.2. В європейській літературі

Поклади палець на моє плече, - і точно вогненна струмінь пробіжить по твоїх жилах. Володіння найменшої частиною мого тіла наповнить тебе сильнішою радістю, ніж завоювання цілої імперії. Наблизити вуста! У моїх поцілунків смак плоду, який розтане в твоєму серці! Ах! як ти забудешся під покривом мого волосся, як упьешься моїми грудьми, як Ізумі моїм рукам і ногам, і, спаленої моїми зіницями, в моїх обіймах, у вихорі ...
Антоній клацає зубами.
Флобер, "Спокуса святого Антонія"
  • Густав Флобер, "Спокуса св. Антонія" - цариця з'являється перед святим Антонієм в напівпрозорих шатах в баченні, намагаючись збити його зі шляху істинного;
  • Анатоль Франс, "Дочка Ліліт". У новелі фігурує Балкіда, цариця Шеви і її коханий - Валтасар, один з євангельських волхвів; [122]
  • Ян Потоцький, в романі "Рукопис, знайдений у Сарагосі" говорить, що цариця народила Соломону двох дочок-близнят, які були взяті на небо і стали безсмертними, і поділяться вічним життям з тим, кого оберуть чоловіком; [123]
  • Кнут Гамсун, новела "цариця Шеви"
  • Генрі Хаггард, "Копальні царя Соломона", 1885; "Перстень цариці Савської", 1910 [124];
  • Редьярд Кіплінг, "Метелик, який тупнув ногою", 1910 [125] - дитяча казка, в якій царицю звуть Балкіс і вона - дружина Соломона
  • Вільям Ліндсей, поема "Цар Соломон і цариця Шеви", 1917;
  • Вільям Батлер Єйтс, "Solomon to Sheba", 1918 [126];
  • Жерар де Нерваль, "Історія про Цариці ранку і про Сулаймане, повелителя духів"; [127]
  • Білкіс - один з персонажів у книзі Ніла Геймана " Американські боги "- древнє божество, в умовах сучасної Америки підробляла повією і при цьому пожираюче чоловіків;
  • Артуро Перес-Реверте, роман "Королева Юга" про мексиканці, що стала наркобароншей, своєю назвою відсилає до давньої володарці;
  • Рут Фейнлайт, поема "Соломон і цариця Шеви", 2002. [128]

4.2.1. У російській літературі

  • А. І. Купрін, повість "Суламіф", 1908 - цар розповідає своїй коханій Суламіфі про своїх колишніх жінок, у тому числі і цариці Шеви. У викладі Купріна цариця жила в Єрусалимі, у зв'язку з Соломоном, але весь час ховала ноги, навіть під час любовних ігор загортаючи їх у одягу. Цікавий цар влаштував перевірку з підлогою (як в легендах) і побачив, що ноги у цариці звичайні, тільки неймовірно криві і волохаті. А розгнівана цариця відразу після викриття зібралася і поїхала додому, ображена. Соломон послав їй услід вісника з прекрасним засобом для депіляції волосся, але цариця прислала Соломону назад його відрубану голову в мішку. Загадка у Купріна виглядає так: Цариця прислала царя Соломона великий алмаз завбільшки з горіх. У камені цьому була тонка, дуже звивиста тріщина, яка вузьким складним ходом пробуравлівают наскрізь все його тіло. Потрібно було протягнути в цей алмаз шелковинкой. Цар пустив в отвір шовковичного черв'яка, який, пройшовши назовні, залишив за собою слідом найтоншу шовкову павутину.
  • Мірра Лохвицька, драматична поема "На шляху до Сходу" [129] : царів звуть Балькіс і Саломон, під виглядом грецького юнака по імені Гіацинт описується поет Бальмонт, а Комос - його наречена Е.Андреева, і алегорично описується їхнє весілля. Кинута Гіацинтом цариця Шеви несе автобіографічні риси Лохвицької. Також вірш "цариця Шеви".
  • Ігор Северянин : Балькіс - персонаж ряду його віршів ("Саронской фантазія", "Балькіс", "Родель", "Фантазія", "Вина Балькіс"). Образ проник в його творчість під впливом Лохвицької. [130]
  • В'ячеслав Іванов, вірш "Роза цариці Савської" з третьої книги "Cor Ardens".
  • Микола Гумільов, незважаючи на те, що деякий час жив в Ефіопії, про царицю віршів не писав, хоча використовував її образ опосередковано, наприклад, в "Запрошенні в подорож" [131] а також вживає в якості словосполучення абіссінські троянди, так як троянда була квіткою, присвяченим цариці [132] [133]
  • Після повернення філософа Володимира Соловйова з Єгипту, Федір Сологуб за його розповідями вигадав жартівливу п'єсу "Соловйов у Фіваїді", в якій Сатана, стурбований релігійним вченням філософа, піддає його різним випробуванням. Соловйов відгадує загадки Сфінкса, не піддається спокусам семи смертних гріхів і осоромлює Царицю Савську. Виступає він під руку з Кузьмою Пруткова [134].
Афіша кінофільму 1921-го року

4.3. У музиці


4.4. У кінематографі


5. Цікаві факти

  • Обидва варіанти імені цариці, Білкіс і Македа, є відносно поширеними жіночими іменами - перше, відповідно, в ісламських арабських країнах, друге - серед християн Африки, а також у афроамериканців, що підкреслюють свою африканську ідентичність і цікавляться растафаріанства.
  • 11 вересня, день повернення цариці Савської від Соломона в рідну країну, є в Ефіопії офіційною датою початку Нового Року і носить назву Enkutatash.
  • Третім за старшинством орденів Ефіопії є Орден цариці Савської (Order of the Queen of Sheba), заснований в 1922. Серед кавалерів ордена були: королева Марія (дружина англійського короля Георга V), президент Франції Шарль де Голль, президент США Дуайт Ейзенхауер [136].
  • Предок Пушкіна Абрам Петрович Ганнібал, за однією з версій, був родом з Ефіопії і, за його твердженнями, належав до князівського роду. Якщо цей рід, що цілком припустимо, мав якісь шлюбні зв'язки з правлячою династією, то "кров цариці Савської та Соломона" текла і в жилах Пушкіна.
  • В Сомалі в 2002 були викарбувані монети із зображенням цариці Савської [137], хоча з цією країною її не пов'язують ніякі легенди.
  • Рідкісний вид єменської газелі носить ім'я "газель Білкіс" (Gazella bilkis) на честь цариці Савської.
  • Під французькій кухні існує блюдо, назване на честь цариці - gteau de la reine Saba, шоколадний пиріг.
  • На честь цариці назвав два астероїда : 585 Bilkis і 1196 Sheba.
  • Одне з туристичних місць Ефіопії - руїни Дунгур в Аксумі - називають (без яких би то не було підстав) "палацом цариці Савської". Те ж показують в Салала в Омані.
  • В 1985 в Мансійському святилище поруч із селищем Верхньо-Нільдіно було виявлено срібне блюдо із зображенням Давида, Соломона і цариці Савської, почитати місцевим населенням як фетиш. За місцевими переказами, воно було виловлено з Обі неводом під час рибної ловлі [138].

6. Виноски та джерела

  1. Див тлумачення Раші до вірша 3Цар. 10:13
  2. 1 2 3 4 5 6 Рифка Клюгер. Цариця Шеви в Біблії і легендах
  3. Талмуд, Бава Батра 15б
  4. 1 2 Міфи народів світу, М., 1988, т.2., С.396
  5. Благовісник або тлумачення блаженного Феофілакта, архієпископа Болгарського на Євангеліє від Луки
  6. Вільям Барклі. Євангеліє на кожен день
  7. Ієронім. Тлумачення на Євангеліє від Матвія
  8. Іоанн Златоуст. "Бесіди на книгу Матвія". Бесіда 6
  9. 1 2 Є. Парнов. Явище Чорної Мадонн
  10. Сказання про поклоніння волхвів
  11. Міфи народів світу, М., 1988, т.1, стор 170
  12. Коран. Російський переклад академіка І. Ю. Крачковського. Сура 27
  13. Коран. Переклад Магомет-Нурі Османова, 27:44
  14. 1 2 Wilhelm Hertz, Gesammelte Abhandlungen, p. 426
  15. Коментарі на Коран Джалал ад-Діна Мухаммада бен Ахмада (Jalal ad-Din Muhammad bin Ahmad), Cairo edit. AH 1311, pt. 2, p. 60.
  16. Коментарі на Коран Аль-Бейзаві (Al Beidhawi) (ed. Fleischer, pt. 3, p. 70)
  17. " Мідраш Мішлен "(" Мідраш до Книзі Притч ") 1:5 а
  18. У цей період в мідрашах помітно вплив апокрифів і псевдоепіграфов епохи Другого Храму і апологетичний літератури (Мідраш - стаття з Електронної єврейської енциклопедії)
  19. 1 2 " Ялкут Шимон "до" Хронік "II, 9
  20. 1 2 " Таргум шені "до" Книзі Есфір "
  21. Літературний переказ єврейського перекази на русс. мовою див.: изд. "Агада про Соломона", XXIII
  22. 1 2 Вступ до Кебра Негаст (видання 1932 року)
  23. Коментарі на Діяння апостолів, глава 8 / / Коментар Барклі до Нового Завіту
  24. Рифка Клюгер. Цариця Шеви в біблії і легендах
  25. 1 2 Слава царів (KEBRA NAGAST). Глави 1-32
  26. Слава царів (KEBRA NAGAST)
  27. Записаний сходознавцем Енно Літтманн в 1904 р.
  28. Слава царів (KEBRA NAGAST). Глави 33-61
  29. Про ефіопської версії знаходження Ковчега Завіту - див Хенкок Г. Ковчег Заповіту. М., 1999 р.
  30. Ефіопські євреї - стаття з Електронної єврейської енциклопедії
  31. Вступ до "Кебра Негаст" (видання 1932 року)
  32. Хайле Селассіє I
  33. Байєр, Рольф ... с.188
  34. Переклад Софії Пономарьової
  35. Байєр Рольф ..., с. 24-27
  36. Байєр, Рольф ... с.98-102
  37. Там же, стор 73
  38. 1 2 S. Schechter. The Riddles of Solomon in Rabbinic Literature, Folklore, Vol. 1, No. 3 (Sep., 1890), pp. 349-358
  39. " Мідраш Мішлен "(" Мідраш до Книзі Притч ") 1:5 а
  40. " ספר האגדה "(" Сефер ха-Агада ", тобто" Книга Агади ") складено І. Х. Равніцкім і Х. Н. Бялик. Ч. 1-2. Одеса, 1910-1915.
  41. Makeda, queen of Sheba. Meeting of minds
  42. Louis Ginzberg. The Legends of the Jews, Volume 4, 2004 ISBN 1-4191-6909-2, html-text
  43. Судячи з усього, ця версія побудована на подобі арамейської חדא (загадувати загадки) і арабського חד 'אא (взуття).
  44. Генріх Гейне. Романсеро
  45. 1 2 Йосип Флавій юдейські старовини VIII, 4:5
  46. Дерева Ерец-Ізраель
  47. Байєр Рольф, цариця Шеви. Слід в історії, Ростов-на-Дону, 1998, с. 10
  48. Amirsadeghi, Hossein (editor) and Peter Upton, Rik van Lent, photographer. Arabians. First Chronicle Books, 1998, 2006. ISBN 0-8118-5401-9
  49. Іштван Рат-Вег. Комедія книги
  50. Оріген, Бесіди на Пісня Пісень
  51. Barbara Baert, A Heritage Of Holy Wood: The Legend of the True Cross in Text and Image, Brill, 2004, pp. 333-342
  52. Микола Спафарий Книга про Сивиллапідкреслює
  53. Цариця Шеви
  54. Даніелу Ж. Mysterium crucis
  55. Древо Єссея (родоводу Ісуса Христа)
  56. Повне зібрання російських літописів. Т.XXII. М., 2005. С.128
  57. Про святого хресті / / Яків Ворагинського З "Золотої легенди"
  58. Примітки до оді Г.Р. Державіна "Христос", дореволюційне видання
  59. Хрест
  60. Слово про Хрещеному Древе
  61. Розповідь про хрест Животворящого
  62. ... [158] kai gar meta tn toutn teleutn gunaikos basileusass legei tounoma Nikauln kaln dln ... Flavius ​​Josephus, Antiquitates Judaicae
  63. 1 2 Оповіді про Соломона
  64. "Ізборник" (збірка творів літератури Давньої Русі). М., 1969 р. С. 747
  65. Апокрифи / / "Православна енциклопедія", т. 3
  66. 1 2 Суди Соломона
  67. Jacob Lassner, Demonizing the Queen of Sheba: Boundaries of Gender and Culture in Postbiblical Judaism and Medieval Islam, University of Chicago Press, 1993.
  68. Wim Beuken, The Book of Job, Peeters Publishers, 1994, pp. 268-272. Збірник Таргум до книги Іова складений не пізніше IX століття, але включає і набагато більш ранній матеріал.
  69. 1 2 Міфи народів світу, М., 1988, т.2, с.55
  70. Livnat ha-Sappir, edited by Joseph Angelino, Jerusalem, 1913. Див Howard Schwartz, Lilith's Cave: Jewish Tales of the Supernatural, Oxford University Press US, 1991, pp. 221-222.
  71. Байєр, Рольф ... с.42-46
  72. Дане твердження може оскаржуватися, так як це місячне божество, мабуть, було чоловічої статі - що тим не менш, досить дивно, оскільки місячні божества у індоєвропейських народів, як правило, богині, а солярні - боги.
  73. Церен Е. Біблійні пагорби. М.: Наука, 1966, с. 450 цит. по: Опарін А. А. Загублені королівства. Археологічне дослідження Третьої книги Царств
  74. Байєр, Рольф ... с. 87
  75. 1 2 Цитується за Рифка Клюгер. цариця Шеви в біблії і легендах
  76. Iconclass. Іконографічний покажчик сюжетів
  77. Fairy Tale Companion. Oxford University Press
  78. 1 2 Jan Rets, The Arabs in Antiquity: Their History from the Assyrians to the Umayyads, London: Routledge, 2003, pp. 134-135, 171-175
  79. Lowell K. Handy, The Age of Solomon: Scholarship at the Turn of the Millennium, Leiden: Brill, pp. 72-74
  80. Саба (Електронна єврейська енциклопедія)
  81. Мень А., протоієрей. Ісагогіка ( 30. Соломон. Храм єрусалимський (3 Цар 1-11; 2 Пар 1-9). Кн. Хронік. Кн. Притчею)
  82. Andre Lemaire, The United Monarchy: Saul, David and Solomon / / Ancient Israel, Washington, 1988, p. 105
  83. Таємниці цариці
  84. Цариця Шеви - біблійний персонаж, легендарна цариця Шеви
  85. Arabian desert surrenders Queen of Sheba's secrets
  86. Опарін А. А. Загублені королівства. Археологічне дослідження Третьої книги Царств
  87. Американські археологи заявили, що знайшли в Йємені "чудо світу", РІА Новости
  88. Бейер Р. Цар Соломон. Ростов-на-Дону: Фенікс, 1998, с. 201. Цит. по Опарін А. А. Загублені королівства. Археологічне дослідження Третьої книги Царств
  89. Israel Eph'al, The Ancient Arabs: Nomads on the Borders of the Fertile Crescent, 9th-5th Centuries, Leiden: Brill, 1982, p. 64
  90. JA Montgomery, Critical and Exegetical Commentary on the Books of Kings, Edinburgh: ICC, 1951, p. 215f
  91. David Hatcher Childress. Lost Cities & Ancient Mysteries of Africa & Arabia
  92. Байєр, Рольф ... с.92
  93. Байєр, Рольф ... с. 148-150
  94. The queen of Sheba's mines
  95. Веліковський, Іммануїл (Енциклопедія "Кругосвет")
  96. Сомалі (Енциклопедія "Країни та народи)"
  97. На ієрогліфах - Ва-се - перехід звуку "ш" в "т" і "з" цілком закономірний в семітських та багатьох інших мовах
  98. "Queen of Sheba and Biblical Scholarship" by Bernard Leeman (Queensland Academic Press) Westbrook Australia 2005 ISBN 0-9758022-0-8
  99. Nikolaus von Verdun, "The Queen of Sheba Before Soloman"
  100. Рубенс. Соломон і цариця Шеви
  101. Цариця Шеви в станцію Рафаеля
  102. The Queen of Sheba in Englishwomen's Amateur Needlework
  103. Lucas de Heere: "La visita de la reina de Saba al rey Salomon"
  104. Solomon Receiving The Queen Of Sheba (1642 oil on oak) by Dirck van Delen-Dutch painter, 1605-1671
  105. Knpfer, Nicolaus The Queen of Sheba Before Solomon
  106. Giovanni Demin
  107. Paul Vredeman de Vries, Adriaen van Nieulandt. Salomon et la reine de Saba
  108. Лавінія Фонтана. "Візит до Соломона цариці Савської"
  109. Adriaen von Stalbemt (1580-1662): Knig Salomon und die Knigin von Saba
  110. Jacob de Wit
  111. Solomon and the Queen of Sheba Frans Francken II the Younger
  112. Джуліо Кловіо. Часослов Фарнезе, The Morgan Library & Museum
  113. Вітраж
  114. Francesco del Cossa The Meeting of Solomon and the Queen of Sheba
  115. Клод Лоррен. Висадка цариці Савської на берег
  116. New York Times. ARTS ABROAD; Out of Sheba Came a Queen (Maybe Not)
  117. Sheba by Erte
  118. Церква Спасо-Преображення в Полоцьку
  119. Мініатюра The Queen of Sheba Enthroned, late 19th-early 20th century, Iran
  120. Соломон і цариця Шеви. Южноазійская мініатюра
  121. Генріх Гейне. Атта Троль
  122. Анатоль Франс. Дочка Ліліт
  123. Ян Потоцький. Рукопис, знайдений у Сарагосі
  124. Хаггард. Перстень цариці Савської
  125. Кіплінг. Метелик, який тупнув ногою
  126. Вірші Йейтса, англ.яз.
  127. Жерар де Нерваль "Історія про Цариці ранку і про Сулаймане, повелителя духів"
  128. Рут Фейнлайт, поема "Соломон і цариця Шеви"
  129. М. Лохвицька. "На шляху до Сходу"
  130. Мірра Лохвицька: Поетичні відгомін. Ігор Северянин
  131. Гумільов. Вірші,
  132. Тресіддер Дж. Словник символів: Пер. з англ. - М.: ФАИР-ПРЕСС, 1999. - С. 92-93.
  133. А. І. Башук. Роль африканських вражень у створенні теоретичної платформи російського акмеїзму
  134. Володимир Соловйов. Життя та вчення
  135. Лібрето опери Голдмарк "Суламіф"
  136. Орден цариці Савської
  137. Цариця Шеви на монеті Сомалі
  138. Срібне блюдо з Малої Обі

Література

  • Байєр Рольф, цариця Шеви. Слід в історії, Ростов-на-Дону, 1998. ISBN 5-222-00421-X, Rolf Beyer: Die Knigin von Saba, Engel und Dmon. Der Mythos einer Frau. Lbbe, Bergisch Gladbach 1988, ISBN 3-7857-0449-6
  • Бретон Ж. Повсякденне життя Щасливої ​​Аравії в часи цариці Савської. М., 2003. ISBN 5-235-02571-7
  • Littmann, The Legend of the Queen of Sheba in the Tradition of Axum, Princeton, 1904. (Англ.)
  • Mdrsh mshl, Midrasch Mischle, Sammlung Agadischer Auslegung der Spruche Salamon's (Midrash on the Proverbs, Critically Edited, with a Commentary and Detailed Preface) by Salomon Buber
  • The Targum of Esther (Second) (Targum Sheni) Translated by Bernard Grossfeld - Professor of Hebrew and Aramaic at the University of Wisconsin - Milwaukee, and founding member of the Association for Targumic Studies. Published in 1991 by T & T CLARK LTD, Edinburgh, in co-operation with The Liturgical Press, Collegeville, Minnesota 56321 USA. ISBN 0-567-09495-8
  • Jacob Lassner, Demonizing the Queen of Sheba: Boundaries of Gender and Culture in Postbiblical Judaism and Medieval Islam, University of Chicago Press, 1993 (Англ.) , Включає добірку текстів про цариці Шеви (pp. 161-214):
    • The Queen Sheba in the Midrash Mishle; Riddles of the Midrash ha-Hefez; Targum Sheni; Pseudo Ben Sira; The Yemenite Tale of Saadiah Ben Joseph; Recent Jewish Folklore and Folkloric Texts; Various Qur'anic Texts; Tha'labi's Version of Sulayman and Bilqis, the Queen; Passages from Al-Kisa'i
  • Wendell Philips, Quataban and Sheba, 1955.
  • "Queen of Sheba and Biblical Scholarship" by Bernard Leeman (Queensland Academic Press) Westbrook Australia 2005 ISBN 0-9758022-0-8
  • The Queen of Sheba's Goose-Foot in Medieval Literature and Art, in The Authority in the Medieval West, ed. M. GOSMAN et al., Groningen, 1999, pp. 175-192