Підземні школи повертають дітей до офлайну: як облаштовані укриття змінюють навчання на прифронтових територіях

Пʼятикласниця Злата із Запоріжжя провела пʼять років за онлайн-навчанням, перш ніж торік перейшла до «Січового колегіуму», де в підземній школі облаштували сучасний освітній простір. Дівчина каже, що нарешті почала регулярно відвідувати заняття офлайн і «розквітла»: тепер вона хоче ходити до школи, пізнавати нове та спілкуватися з однолітками й учителями. Навіть на канікулах Злата приходить до освітнього центру, бо сумує за подругами та класною керівницею.

За даними Міністерства освіти і науки, які наводить благодійний фонд savED, укриття облаштовані в 11 375 школах України, що охоплює приблизно 80% дітей. Ще 113 укриттів перебувають на стадії будівництва або ремонту. Втім, співзасновниця savED Анна Пуцова наголошує, що ситуація суттєво відрізняється навіть у сусідніх громадах: десь діти вже повернулися за парти, десь навчаються в змішаному форматі, а десь залишаються вдома через безпекову ситуацію або брак укриття достатньої місткості.

Наявність укриття сама по собі не гарантує повноцінної роботи школи. У прифронтових регіонах тривоги можуть тривати годинами, тому в сховищі мають бути електрика, інтернет, вентиляція та достатньо простору. «Саме тому ми в savED дивимося не тільки на те, чи є в будівлі підвал або укриття. Наше запитання звучить інакше: чи може дитина в цій громаді реально повернутися до шкільного життя?» — пояснює Пуцова.

Психологиня savED Наталя Демидова звертає увагу на те, що тривале дистанційне навчання змінює сам досвід школи. Вдома дитина втрачає постійну взаємодію з однолітками: бачити реакцію інших, відчувати себе частиною групи, обговорювати, жартувати чи сперечатися. Особливо це критично для підлітків, для яких група однолітків стає місцем пошуку відповідей на питання «Хто я серед інших?» та «Чи приймають мене?». «Соціальні навички неможливо вивчити за підручниками. Щоб навчитися дружити, потрібно дружити. Щоб навчитися вирішувати конфлікти, потрібно сваритися і миритися», — зазначає Демидова.

Учні «Січового колегіуму» підтверджують: найбільше під час дистанційки бракувало живого спілкування. Володимир сумував за комунікацією з однокласниками та вчителями, Дмитро не хотів «сидіти весь час у гаджетах», а Ярослава, хоч і визнає, що онлайн навчатися було легше, відчувала брак друзів і дисципліни. Тепер їхній шкільний день виглядає інакше: діти працюють у парах, бачаться на перервах, залишаються після уроків. Ярослава навчилася грати на гітарі й сопілці, спробувала волейбол, баскетбол, доджбол і фрисбі, а на заняттях «Джури» опанувала накладання турнікетів. Володимир зізнається: «Я не відчуваю тривоги і мені здається, що і війни начебто немає».

Пуцова наголошує, що звичайне укриття, де треба просто перечекати тривогу, для прифронтових регіонів недостатнє — тривога може забрати весь навчальний день. Тому в новітніх просторах savED спочатку працює з базовою інженерією (вентиляція, опалення, електрика, санвузли), а потім проєктує приміщення як освітній простір: скільки класів працюватимуть одночасно, як розвести групи, де працюватиме вчитель. Проводять інтернет, завозять техніку, книжки, мобільні меблі та акустичні рішення. «Дитина не повинна весь день відчувати, що вона сидить в укритті», — каже Пуцова.

Від 2022 року savED відкрив понад 170 освітніх центрів і 70 укриттів, а доступ до освіти отримали або покращили понад 301 000 дітей. У 2025 році фонд відремонтував 11 підземних освітніх просторів, на 2026-й заплановано ще пʼять, а також нові освітні центри та дві модульні школи.

У Балаклії на Харківщині, яка майже пів року була в окупації, за підтримки KFC у ліцеї № 1 створили освітній простір, що одночасно може прийняти понад 200 людей. Першого вересня 2025 року тут уперше за довгий час зібралося багато дітей. Утім, наприкінці весни 2026 року обстріли громади почастішали, у територію ліцею було понад девʼять влучань, тож 1 вересня 2026 року перший дзвоник у ліцеї знову пройде дистанційно.

За понад два роки KFC спрямував на партнерство із savED 19 млн гривень. У планах компанії — відкрити укриття в Чернігівській області цього року та в Сумській у 2027-му. Психологиня Демидова підсумовує: для нормального розвитку дитині недостатньо лише фізичної безпеки — їй потрібне місце, де вона може проживати своє звичайне дитинство. Безпечні освітні простори не повертають довоєнну реальність, але там, де ситуація дозволяє, повертають буденні речі: друга за сусідньою партою, розмову на перерві, суперечку під час командного завдання та вчителя, до якого можна підійти із запитанням.