Ветеран із Дніпра після ампутації ноги знову тренує юних тхеквондистів

Тренер із Дніпра Дмитро Сандюк, який у січні 2025 року під час бойового завдання на лівому березі Дніпра втратив праву ногу, повернувся до улюбленої справи — тренування дітей із тхеквондо ВТФ.

До повномасштабної війни Дмитро працював у Дніпровській міській спеціалізованій дитячо-юнацькій спортивній школі олімпійського резерву, куди прийшов у 2020 році. У 2023-му один із його вихованців здобув титул чемпіона України. У 2024 році чоловіка мобілізували: він служив на Херсонському напрямку, був командиром взводу.

31 січня 2025 року під час виконання завдання Дмитро зазнав поранення, що призвело до ампутації ноги. Сам ветеран розповідає, що повертався після того, як провів побратимів на позиції, і тоді стався вибух. У темряві й тумані він не одразу зрозумів, що сталося, але зміг викликати човен, яким його забрали.

Після численних операцій та протезування Дмитро навіть повертався на передову. Остаточно додому він повернувся у лютому 2026 року і знову вийшов на роботу до спортивної школи. За словами тренера, робота допомогла йому швидше адаптуватися до цивільного життя.

«Мені психологічно було легше прийти на роботу, ніж сидіти вдома. Я ще офіційно був на лікарняному, але вже приходив на тренування. Мені завжди подобалося бути спортсменом, а потім — тренером. Для мене це і робота, і хобі одночасно», — розповів Дмитро.

Тепер він проводить заняття у двох спортивних залах, а його групи відвідують діти віком від 6 до 18 років. Разом із вихованцями тренер готується до чемпіонату України з тхеквондо ВТФ, який пройде з 11 до 13 вересня у Рівному. Дмитро зазначає: після повернення довелося знову набирати групи та повертати тих, хто займався раніше. Зараз у нього повна ставка, і він поступово відновив звичний ритм роботи.

Серед підопічних ветерана — 14-річний Михайло Ігнатенко, який займається тхеквондо близько семи років, із них шість — під керівництвом Дмитра. Хлопець перемагав на міських, обласних та всеукраїнських змаганнях. «Дмитро — гарний тренер, добре нас навчає. Він придумує нові завдання, зв'язки, удари. Якщо щось не виходить, реагує спокійно, не свариться, допомагає виправити помилки та підказує, що потрібно підкоригувати. Зараз я готуюся до чемпіонату України», — розказав Михайло.

Сам Дмитро каже: головне завдання сьогодні — допомогти вихованцям підготуватися до змагань і підтримувати їх. Власний досвід служби, поранення та відновлення лише посилили його переконання, що після складних випробувань важливо не зупинятися та продовжувати справу, яка має значення.