Як зробити українські університетські програми якісними: 7 ключових змін
Освітні програми університетів мають стати привабливими для студентів, орієнтуватися на працевлаштування та дозволяти поєднувати навчання за двома спеціальностями. Незалежний аналітик Юрій Федорченко окреслив сім принципів, які мають змінити підхід до формування програм у вищій школі.
Якість вищої освіти в Україні напряму залежить від того, як університети формують свої освітні програми. Саме вони підлягають акредитації та визначають рівень підготовки студентів. Аналітик Юрій Федорченко пропонує змінити підходи до цього процесу, щоб зробити програми ефективнішими та привабливішими.
На думку експерта, бакалаврські програми мають узгоджуватися з програмами старшої академічної школи. Це означає, що вступ на бакалаврат має передбачати не лише сертифікати ЗНО, а й опанування відповідної освітньої програми за галуззю знань. Вузької спеціалізації варто уникати до магістерського рівня, а в дипломах бакалаврів спеціалізацію слід зазначати лише в окремих випадках.
Привабливість освітньої програми визначають три чинники: можливість працевлаштування після завершення, можливість продовжити навчання на вищому рівні та можливість одночасно опановувати іншу програму. «Якщо освітня програма обов’язково передбачає опанування надалі додатковою освітньою програмою, і така ситуація викликана наявними суспільними практиками, то варто подумати про відмову від такої програми», — зазначає Федорченко.
Перехід з одного рівня освіти на інший має бути послідовним і безперервним. Науковий рівень, на думку аналітика, варто замінити повноцінними постдокторськими програмами, що передбачає відмову від дворівневої системи наукових ступенів.
Важливою передумовою студентоцентрованого навчання є індивідуальна траєкторія. Студент має право обирати не лише дисципліни, а й викладача, а також не бути прив’язаним до академічної групи. На бакалаврському рівні варто передбачити можливість одночасного навчання за двома програмами. «Значно краще, щоб обдарований студент навчався паралельно за двома освітніми програмами, ніж бюджетні місця за окремими освітніми програмами заповнювалися слабкими студентами», — наголошує експерт.
Академічна мобільність має розглядатися як інструмент якісного завершення програми, а не самоціль. Реальна потреба в ній виникає на рівні магістерських та докторських програм, тоді як на бакалавраті вона потрібна рідко.
Читайте також
Ще в розділі «Освіта»
- Сирський після звільнення вступив до докторантури університету оборони
- У Дніпрі 88% школярів навчатимуться очно: як місто готувалося до 1 вересня
- Росія знову оскаржила в CAS санкції World Athletics
- Лохина почала дорожчати: як змінилися ціни в супермаркетах
- Зарплати вчителів зростуть на 20%: уряд затвердив нову систему оплати






