Двійка зі щоденника та букет із саду: зіркові дніпряни згадують школу

Для багатьох відомих дніпрян 1 вересня залишилося яскравим спогадом, сповненим хвилювань, кумедних історій та дитячих мрій. Дехто вирізав двійку зі щоденника, хтось ніс до школи букет із власного саду, а інший мріяв продавати повітряні кульки та зброю.

Секретар Дніпровської міської ради Олександр Санжара зізнається, що його перший клас минув ще в дитсадку, бо до школи він пішов у 6 років. Справжнє навчання розпочалося з другого класу в Ковелі на Волині, де його першою вчителькою була Фаїна Мойсеївна. Вона часто кричала на дітей, що було звичною практикою за радянських часів. Найгіршим періодом для нього був садок, де вихователі били лінійками.

У ті часи в кожному зошиті лежала промокашка, бо чорнило з кулькових ручок постійно розмазувалося, а обкладинки діти робили самі з цупкого паперу та клею. Санжара навчився читати рано, що стало несподіванкою для виховательки, яка не вірила, що така маленька дитина може це вміти. Він добре вчився, доки на уроці фізкультури не засміявся під час пояснення вправи, за що отримав двійку. Щоб не псувати ідеальний щоденник, він вирізав небажану оцінку, але бабуся помітила, що замість п'ятірки з'явилася четвірка. У школі побачили сліди виправлення, тож удома хлопця покарали ременем.

Санжара також пригадує, як «забував» зошити, щоб дописати домашнє завдання на перерві, але нова вчителька англійської припинила цю звичку, пообіцявши двійки за забуті зошити. У четвертому класі він пішов до музичної школи навчатися гри на баяні, де, попри успіхи в звичайній школі, був найгіршим учнем. Цей досвід навчив його важливого: якщо щось не виходить, то, ймовірно, є інша справа, яка вдається краще.

Директор КП «єДніпро» Артем Трапезніков згадує, що йшов на перший дзвоник усією сім'єю. Його перша вчителька Світлана Петрівна Ващенко була спокійною та вимогливою. Він зізнається, що перші контрольні та диктанти, ймовірно, не були написані на відмінно, але саме тоді він зрозумів, що школа — це не лише друзі та перерви. У дитинстві Трапезніков мріяв стати ветеринаром, але життя привело його у сферу цифрових технологій.

Заступниця директора Східного міжрегіонального департаменту НСЗУ Наталія Шуліка цьогоріч відзначає 50 років від дня, коли пішла до першого класу. Вона пам'ятає, як ішла на лінійку з великим букетом квітів, зібраних у власному саду. Право дзвонити у дзвоник тоді дали найтендітнішій дівчинці. Шуліка мала добре вчитися, бо її старша сестра була відмінницею. Найбільше їй не давалися прописи — вона навіть плакала над «карлючками», а мама думала, що донька стирала написане гумкою. У вісім-дев'ять років вона мріяла стати геологом, бо її захоплювали експедиції та пошуки корисних копалин.

Солістка опери Дар'я Лєбєдєва теж пам'ятає свій перший дзвоник, на який ішла з батьками, прабабусею та старшою сестрою. Її перша вчителька Віра Федорівна була вимогливою, але спокійною. У першому класі дівчинку посадили за задню парту з хлопчиком, і так вона просиділа всі 11 років. Після першого дня навчання родина гуляла в парку Глоби та заходила до McDonald's. Найяскравішим спогадом для співачки є її дитяча мрія — стати продавцем повітряних кульок та зброї. Ідея стати оперною співачкою з'явилася лише у сьомому класі.

Солістка балету, заслужена артистка України Катерина Шмигельська хвилювалася перед першим дзвоником. Її перша вчителька Наталія здавалася суворою, але насправді була доброю та люблячою. За однією партою з нею сиділа Катерина Долгополова, з якою вони стали найкращими подругами на все життя, навіть після переходу до іншої школи. У дитинстві Шмигельська мріяла стати вчителькою або вихователькою, але думки про балет і танці ніколи не полишали її.

Відомі дніпряни також поділилися порадами для теперішніх першачків. Артем Трапезніков радить не боятися помилятися, пробувати різне та не поспішати ставати дорослими. Дар'я Лєбєдєва наголошує, що школа не визначає, ким є людина, і радить насолоджуватися дитинством та вчити англійську. Наталія Шуліка радить не хвилюватися через дрібниці, адже кожна дитина вчиться у своєму темпі. Голова Дніпропетровського відділення Асоціації адвокатів України Кирило Сидоренко звертається до батьків: важливо знайти баланс між опікою та свободою, підтримувати дітей і давати їм простір для самовираження.