«Тихий» із Залізної бригади: історія оператора БПЛА Андрія Мовчана з Вінниці

Андрій Мовчан народився й виріс у Вінниці. Там закінчив середню школу №35, а згодом здобув освіту у Вінницькому національному технічному університеті за спеціальністю «Облік та аудит». Працював приватним підприємцем.

Його батько Анатолій, колишній «афганець», розповідає, що син рано зазнав болю втрати матері й передчасно подорослішав. «Через мою тяжку недугу син фактично став головним годувальником у домі. Невтомно працював, адже мав єдину мету — зібрати кошти на мою операцію. Понад усе мріяв, щоб я одужав і повернувся до нормального життя. Свої ж захоплення та плани завжди відкладав на потім…» — каже він.

До лав Збройних Сил України Андрій Мовчан долучився у травні 2025 року. Службу розпочав у 48-й інженерній Кам'янець-Подільській бригаді, згодом перевівся до Залізної бригади, де воював на Харківщині в механізованому батальйоні.

Він працював із важкими бомберами — як пілот і як споряджаючий. Побратими згадують його як відповідального, сміливого та безвідмовного бійця, майстра на всі руки: він рятував майно підрозділу під ударами ворожих FPV. Поза службою був затятим мисливцем і рибалкою, радував побратимів посмішкою та стравами, приготовленими на багатті.

30 липня 2026 року під час виконання бойового завдання Андрій разом із двома побратимами підірвався на невідомому вибуховому пристрої. Усі троє дістали поранення, але «Тихому» дісталися найважчі. Бійців оперативно евакуювали та доставили до медичних закладів. Лікарі два тижні боролися за життя Андрія, проте врятувати його не вдалося.

Церемонія прощання з Героєм відбулася у Вінниці. Поховали захисника на кладовищі села Зарванці — поруч з мамою.