Пожежі на Борнео підбираються до станції, де 32 роки вивчають орангутанів

Вогонь в індонезійській частині Борнео наблизився на 200 метрів до дослідницької станції «Рангконг», яка обслуговує науковий табір «Кабанг-Панті» — одне з найдовших у світі місць спостереження за дикими орангутанами.
Лісові пожежі в Індонезії охопили територію національного парку Гунунг-Палунг, де розташована дослідницька станція «Кабанг-Панті». За останні дні полум'я підійшло на відстань 200 метрів до допоміжного об'єкта «Рангконг», що за чотири милі на північ від основного табору.
Саме тут, за оцінками, мешкає понад 2500 орангутанів Борнео (Pongo pygmaeus) — одного з трьох видів цих людиноподібних мавп. Усі три види перебувають під загрозою повного зникнення. У безпосередній близькості до станцій живуть сотні особин.
«Орангутани тікають із цих лісів. Це просто жахливо», — каже професорка Шеріл Нотт, біологічна антропологиня з Бостонського університету, яка 32 роки керує дослідженнями на «Кабанг-Панті».
Більшість займань виникає через навмисні підпали для розчищення земель — практику, яку на острові застосовують щороку. Цього разу ситуацію загострило потужне явище Ель-Ніньйо: підвищення температури поверхні води в екваторіальній частині Тихого океану порушило глобальні погодні умови, викликавши аномальну спеку й посуху. У провінції Західний Калімантан є райони, де дощів майже не було місяцями.
Дослідження на цій території тривають десятиліттями: науковці спостерігали за окремими тваринами від народження до того, як ті самі ставали бабусями. Саме ці дані допомогли встановити, що орангутани народжують дитинчат лише раз на вісім років — найдовший репродуктивний цикл серед усіх ссавців.
«Унікальність цієї бази даних полягає в її довготривалому характері та надзвичайній деталізації», — наголошує Нотт.
Якщо не вжити заходів або не створити широкі протипожежні смуги, за нинішньої швидкості поширення вогонь дістанеться «Кабанг-Панті» протягом 20 днів.
«[Кабанг-Панті] захищає одну з небагатьох ділянок низинних тропічних дощових лісів на Борнео, що досі залишалися справді недоторканими з екологічного погляду», — зазначає професор Ендрю Маршалл, антрополог із Мічиганського університету, який керував проєктом дослідження орангутанів на цій території з 2000 по 2020 рік. «Без довгострокових і безперервних польових даних ми не зможемо зрозуміти, як тропічні екосистеми адаптуються до глобальних кліматичних змін або страждають від них».
Команда з понад 40 людей — переважно польових асистентів, співробітників і місцевих жителів — цілодобово бореться з вогнем, щоб урятувати «Рангконг». Нещодавно вони облаштували протипожежну смугу та імпровізовану систему зрошення з перфорованого шланга навколо станції, щоб наситити вологою торф. Це критично важливо, адже коли вогонь дістається торф'яного болота, він може тліти під землею місяцями навіть після гасіння полум'я на поверхні.
«Масштаби проблеми перевищують можливості будь-якої місцевої організації, — каже Кейтлін О'Коннелл, заступниця директора програми зі збереження орангутанів «Гунунг-Палунг». — Нам потрібне масштабне скидання води з повітря та професійні пожежники».
Навіть якщо станцію вдасться відстояти, це може виявитися марним, якщо тварини втратять дім.
«Орангутанам потрібен ліс, — каже Нотт. — Якщо в нас залишиться лише будівля, що ми вивчатимемо, коли зникнуть і самі орангутани, і їхня їжа? Вони не зможуть вижити без цього лісу». Оскільки ці мавпи ведуть поодинокий спосіб життя, їм потрібні великі території з низькою щільністю популяції. «Не можна просто зігнати їх усіх разом на клаптику лісу, що залишився», — додає дослідниця.
Ті, хто гасить пожежу на місці, вже бачать наслідки для тварин. «Ми помітили п'ятьох орангутанів із нашої популяції, яку ми досліджуємо протягом тривалого часу; вони тікали від вогню, а деякі перебували всього за кілька метрів від полум'я, — розповідає Вах'ю Сусанто, науковий керівник організації Yayasan Palung. — Це особини, за якими ми спостерігали й яких вивчали роками».
Індонезійські метеорологи прогнозують інтенсивний сезон пожеж до жовтня, оскільки кліматичні прогнози вказують на посилення Ель-Ніньйо.
«Осередки займання — повсюди, — зазначає О'Коннелл. — Не буде перебільшенням сказати, що те, що, як ми вважали, не може згоріти, насправді може цілковито зникнути, якщо така посуха триватиме місяцями».
Читайте також
Ще в розділі «Екологія»
- Зубри повернулися у ліси Волині після майже 300-річної відсутності
- У Хотинській фортеці обмежили доступ туристів після нового обвалу муру
- Кирилівське озеро та Сирець знову забруднені нафтопродуктами після атаки РФ
- Поліетиленгліколі в косметиці: нові докази ризиків для здоров'я та довкілля
- Кокосова олія замість гасу: японці створили нове біопаливо для літаків






