П'ята воєнна зима в Одесі: чому містяни не збираються виїжджати

Попереду п'ята зима в умовах повномасштабної війни. На тлі розмов про нові масовані атаки на енергетичну інфраструктуру та ймовірні перебої з постачанням світла й тепла питання, де перезимувати, для одеситів знову набуває ваги. Відповіді містян на нього виявилися доволі одностайними: більшість не планує залишати місто.

Прив'язаність до Одеси багато хто описує як причину, сильнішу за страх перед невизначеністю. Для одних це можливість бути поруч із рідними, для інших — спосіб життя і спогади, що формувалися роками.

«Не хочеться виїжджати зі свого улюбленого міста. У нас тут робота, все життя, тренування, друзі, люди. Тут кожна вулиця, яку не хочеться кидати. Я до сих пір якось тримаю позитив — не знаю як, але вдається. Тому я бажаю нам всім, щоб нікому в будинок не влучало нічого», — говорить Тетяна.

Окремою опорою для містян залишається віра у військових. Вона допомагає не будувати життя навколо страху й не сприймати переїзд як єдино можливий вихід.

«Ні, не планую виїжджати, буду в Одесі. Я сподіваюсь, що перезимую, що буде все у нас нормально. Я вірю в ЗСУ. Тут живу з 79-го року, їхати не хочу. Діти, правда, закордоном, але я тут», — розповідає Надія.

Одесити вже пройшли чотири воєнні зими й чимало труднощів, тож перспектива п'ятої не змушує їх змінювати звичний уклад і залишати рідне місто.

«Ні, не планую переїжджати. Будемо тут якось зимувати. Куди тікати від цих проблем? Я вже так до них пристосувалась, що не знаю. Я вже навіть не прокидаюсь вночі через обстріли. Що буде, то буде», — каже Людмила.

Для тих, хто народився й виріс в Одесі, залишитися означає насамперед бути поруч із родиною — з тими, з ким минули роки, свята й будні.

«Ні, не планую. У зв'язку з тим, що тут є багато родичів, батьки, які похилого віку і їх дуже складно вивезти з території України, а залишити їх немає можливості і совісті», — пояснює Світлана.

Не менш вагомою причиною залишається буденність. Навіть під час війни потрібно ходити на роботу, водити дітей до школи й планувати справи — ця рутина дає відчуття опори й не дозволяє легко зважитися на переїзд.

«Планую залишатись, напевно, не виїжджати. В мене двоє дітей в школі, робота. Важко це все», — ділиться Зоя.

Отже, за кожним рішенням залишитися стоять цілком конкретні обставини: родина, робота, діти, звичний ритм життя або просто небажання покидати дім. Якою буде ця зима, наперед не знає ніхто, але відповіді містян показують: навіть у постійній невизначеності люди продовжують планувати й шукати опору в тому, що для них справді важливе.