Парк Шевченка у Дніпрі: історія колонади, лева та студентських традицій

Парк Шевченка — це не лише зелені алеї та краєвиди на Дніпро, а й простір, де архітектурні та скульптурні пам'ятки розповідають історію міста. Серед них — колонада, що з'явилася наприкінці 1940-х років, коли парк відновлювали після Другої світової війни. Її проєкт розробив місцевий архітектор Леонід Ветвицький, орієнтуючись на античні зразки. Споруда вирізняється симетрією, стрункими колонами та світлим кольором.

За десятиліття колонада стала невіддільною частиною паркового пейзажу. Біля неї призначали зустрічі, фотографувалися та проводили побачення. Для багатьох поколінь дніпрян ця споруда стала місцем, з яким пов'язані особисті спогади.

Якщо спуститися від колонади нижче алеями, можна побачити ще одного відомого персонажа — лева. Скульптура з'явилася після реконструкції парку у 1970-х роках і згодом стала символом студентського життя Дніпра. Біля лева фотографувалися діти та молодь, а для студентів він набув особливого значення: за міською прикметою, якщо перед іспитом потерти левові ніс або лапу, це нібито допоможе отримати щасливий квиток. Тож для студентів скульптура перетворилася на своєрідний талісман.

Однак мало хто пам'ятає, що в парку був ще один лев. У 1950–1960-х роках на оглядовому майданчику стояла скульптурна композиція, де лев долав кабана. Це був динамічний і символічний образ, який сьогодні вже не знайти на звичному місці, але він залишився в історії парку та спогадах старших дніпрян.