Гарячі обіди для школярів: мільярди гривень під загрозою зриву через війну

Запланована реформа шкільного харчування, на яку з державного бюджету виділяють 14,4 мільярда гривень, стикається з серйозними викликами, що ставлять під сумнів її ефективність. Окрім центральних коштів, місцеві бюджети мають додатково профінансувати сотні мільйонів гривень на зарплати кухарів, логістику та інфраструктуру.

Освітня експертка Оксана Онищенко в аналітичному огляді звертає увагу на критичну проблему: у багатьох великих школах фізично немає умов для одночасного годування тисяч дітей. Для реалізації ініціативи довелося б збільшити кількість перерв до восьми, що створює додаткове навантаження на організацію навчального процесу.

Найбільша загроза криється у військових реаліях. Під час повітряної тривоги кухарі змушені залишати недоготовану їжу, а діти — бігти в укриття, не доївши. Охолола або протермінована через багатогодинні сирени їжа вже не може бути подана до столу. За умов регулярних обстрілів та відключень електроенергії такий сценарій повторюватиметься щодня.

У результаті мільярди гривень можуть буквально опинитися у смітниках. Частину продуктів, імовірно, доведеться передавати на корм тваринам, а зіпсовані — масово утилізувати згідно з санітарними нормами, що потребуватиме додаткових витрат з тих самих бюджетів.

Експерти наголошують: виділення десятків мільярдів на продукти, які за першої ж сирени перетворюються на відходи, є нераціональним використанням ресурсів країни, що веде війну. Раціональнішим підходом було б спрямувати кошти на якісне, гарантовано захищене харчування для пільгових категорій — малозабезпечених дітей, дітей військових та інших вразливих груп.

Натомість обрано курс на масове охоплення, що виглядає привабливо у звітах, але на практиці створює значне навантаження на місцеві громади. Фронтові та прифронтові регіони, які шукають кошти на дрони, укриття та відновлення розбомбленої інфраструктури, змушені додатково фінансувати цю ініціативу.

Запровадження стаціонарної системи гарячого харчування в умовах щоденних тривог та блекаутів виглядає невиправданим ризиком. Організатори реформи, ймовірно, усвідомлювали, що значна частина їжі не доходитиме до дітей, однак пріоритетом стала демонстрація турботи, а не реальний розрахунок можливих втрат.