Ексміністр освіти Табачник: від уряду Януковича до радника колаборантів

9 серпня 2026, 07:27 ·635 слівредакція

Дмитро Табачник, який очолював Міністерство освіти за часів Януковича, після втечі до Росії став частиною окупаційних структур. Його шлях від київського історика до засудженого за держзраду політика простежили журналісти.

Колишній міністр освіти і науки України Дмитро Табачник, який працював в уряді Віктора Януковича, після Революції Гідності опинився в Росії, де тісно пов'язався з окупаційними адміністраціями. До втечі він неодноразово робив проросійські та антиукраїнські заяви, критикував вивчення історії України та виступав проти обов'язкового українського дубляжу.

Табачник народився у Києві 1963 року, закінчив історичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Свою кар'єру розпочинав у державному архіві кінофотодокументів та Інституті історії України Академії наук. У 1990-х роках він очолював пресслужбу Кабінету міністрів за президента Леоніда Кучми, а згодом керував його виборчою кампанією. Тоді ж він виступав за тісне співробітництво України з Росією.

Пізніше Табачник очолив Адміністрацію Президента, але залишив посаду після скандалу з незаконним отриманням звання полковника. Згодом він став віцепрем'єр-міністром в уряді Януковича. Його робота у владі супроводжувалася гучними скандалами, зокрема, передачею до Національного музею історії України листів Михайла Грушевського, які виявилися викраденими з львівського архіву.

2007 року Табачник пройшов у Верховну Раду від Партії регіонів. У парламенті він виступав проти вшанування пам'яті Романа Шухевича, стверджуючи, що той нібито отримував нагороди від Адольфа Гітлера. У своїх публікаціях він використовував принизливі визначення, називаючи українців "малоросами", а дослідників Голодомору — "голодоморцями".

2010 року Табачник став міністром освіти та науки, що викликало протести у багатьох містах. На цій посаді він підтримував розширення використання російської мови в освіті, обов'язкове вивчення російської літератури, пропонував скорочення сільських шкіл та годин на вивчення історії України, а також намагався скасувати обов'язковий український дубляж. Його заяви про події Другої світової війни та трагедію Бабиного Яру також викликали резонанс.

Після Революції Гідності Табачник втік до Росії, де отримав громадянство. У 2015 році СБУ оголосила його у розшук за зловживання службовим становищем та присвоєння майна. У 2018 році стало відомо про його бізнес в окупованому Криму: він займався орендою вантажного транспорту та торгівлею сільськогосподарською сировиною, сплачуючи податки до російського бюджету.

2022 року СБУ повідомила Табачнику про підозру у державній зраді. За даними слідства, він консультував колаборантів Володимира Сальдо та Євгена Балицького щодо організації псевдореферендумів, балотувався до депутатів окупованої Запорізької області від "Єдиної Росії" та став радником Балицького. Він також отримав від окупантів медаль за участь у так званій "СВО".

2023 року Зеленський позбавив Табачника українського громадянства, а проти нього ввели санкції на 10 років. Українські правоохоронці заарештували його активи на суму понад 2 мільйони доларів. 2024 року Табачника визнали винним у державній зраді. Він продовжує з'являтися у російських пропагандистських медіа, поширюючи антиукраїнські тези та закликаючи до так званої "деукраїнізації".