У Тернополі зустрілися випускники-медики, які закінчили навчання 25 і 50 років тому

18 вересня в Тернопільському національному медичному університеті імені І. Горбачевського зібралися випускники двох поколінь — ті, хто закінчив навчання 25 років тому, і ті, чий випуск припав на 1976 рік. Вони згадували студентські будні та розповідали, як склалося їхнє професійне життя після виходу з університету. Сьогодні серед них — лікарі, науковці, доктори наук, викладачі, які працюють у різних регіонах України.

Одна з випускниць, Оксана Демичук-Довгань, працює дитячою лікаркою-офтальмологом у перинатальному центрі та займається ретинопатією недоношених. З одногрупниками вона й досі підтримує зв'язок, а з однією з них навіть працює в одному відділенні. Найбільше зі студентських років їй згадується навчання до п'ятої ранку, коли вже о шостій треба було вставати й повторювати матеріал. Про це вона розповідає своїм дітям.

Лікар-кардіолог Юрій Корнадський, який очолює відділення інтенсивної терапії та реанімації медзакладу в Хмельницькому, каже, що побачені знайомі обличчя створили враження, ніби ніхто й не розходився. За його словами, фундамент усієї подальшої роботи був закладений саме в університеті, а студентські роки залишаються найкращими.

Лікар-травматолог Сергій Калістратов, який також працює в Хмельницькому, пригадав прогулянки містом між парами. Він зауважив, що Тернопіль за 25 років змінився на краще — став яскравішим і сучаснішим. Серед яскравих спогадів — навчання до ранку та поїздки додому потягом.

Випускниця 25-річної давнини Леся Михайлів працює лікаркою ультразвукової діагностики, а нині надає медичну допомогу мешканцям деокупованих територій у благодійному фонді. Після інституту вона певний час викладала, потім працювала в державній медицині, а зараз є засновницею клініки в Тернополі. Вона зазначає, що з роками переоцінила значення непрофільних предметів: громадське здоров'я та соціальна медицина, які студентам здавалися другорядними, насправді дозволяють прогнозувати ситуацію в масштабах держави. Саме ці знання їй знадобилися в проєктах, розрахованих на велику кількість людей.

Ті, хто завершив навчання 50 років тому, — Ігор Ковальський та Сергій Климнюк — досі підтримують дружні стосунки. Сергій Климнюк, професор кафедри мікробіології, вірусології та імунології ТНМУ, пригадав, як разом із товаришами вони прийшли на кафедру терапії, де хтось приніс гарне видання «Енеїди», і поки не було викладача, схилилися над столом, гортаючи книжку.

Його одногрупник Ігор Ковальський, акушер-гінеколог на пенсії, розповів, що не планував цієї спеціалізації. Долю вирішила доцентка Петраш Ольга Гаврилівна, яка вела його групу і сказала, що він буде акушером-гінекологом. Згодом йому це настільки сподобалося, що він порівнює професію з футболом — через адреналін. За його словами, за час роботи при його участі народилося близько п'яти тисяч українців, які живуть майже в усіх країнах світу.

Долі випускників медуніверситету склалися по-різному: хтось реалізував себе в Україні, хтось за кордоном, хтось захищає Україну в лавах ЗСУ. Багатьох уже немає серед живих. Колишні одногрупники, а нині фахівці своєї справи, намагаються не втрачати зв'язок і планують нові зустрічі.