На Львівщині знайшли зуб мамонта вагою понад 7 кілограмів

Мешканець Львівщини Володимир Проць, колишній студент географічного факультету ЛНУ, а нині прикордонник, натрапив на масивну скам'янілість в одній із приток Дністра — річці Стрий. Зуб мамонта вражає розмірами: 35 сантиметрів завдовжки та 7,440 кілограма ваги.

На кафедрі геоморфології і палеогеографії Львівського національного університету імені Івана Франка підтвердили, що знахідка стане частиною університетської колекції та використовуватиметься як навчальний матеріал для студентів. «Щиро дякуємо Володимиру за цей цінний подарунок! Тепер частинка плейстоценової історії нашого краю зберігатиметься в нашій колекції та слугуватиме чудовим навчальним матеріалом для студентів», — зазначили в університеті.

Сам Проць розповів, що характерний ребристий (пластинчастий) малюнок поверхні є унікальною ознакою зубної системи мамонтів. В Україні, зокрема поблизу Карпат та на берегах річок, такі скам'янілості іноді вимиваються водою з плейстоценових відкладів. Чоловік припускає, що знахідці може бути від 10 тисяч до кількох сотень тисяч років.

Точний вік зуба без радіовуглецевого аналізу поки встановити неможливо. Кандидатка географічних наук, доцентка кафедри Олена Томенюк пояснила, що ці форми мамонтів існували в регіоні впродовж тривалого часу, видозмінювалися під впливом кліматичних змін і еволюціонували. Місце, де був знайдений зуб, свідчить, що це, мабуть, молодші форми мамонта, одні з останніх, хоча річка могла вимити його зі старіших відкладів.

Дослідниця наголосила на доброму стані збереження знахідки: «Вона у доброму стані збереження, майже не поруйнована. Вологі умови добре законсервували його. Річка підмила берег, і він був у тих відкладах. Або ж води річки перемістили цей зуб з іншого місця».

Ця знахідка — не перший випадок, коли випадкові відкриття стають цінними для науки. Раніше рибалка під час тренування натрапив на затонулий корабель, на дні якого виявив сотні давньоримських амфор. Судно, за оцінками дослідників, затонуло понад 2000 років тому, а дерев'яний корпус, імовірно, досі зберігається під шаром піску та мулу.