1000 дронів на добу: чому ціль правильна, але запізніла

Завдання вийти на виробництво 1000 далекобійних дронів на добу є правильним. Україні справді потрібні сотні й тисячі власних ударних засобів, здатних діставати російські військові об'єкти на великій відстані. Однак виникає логічне питання: чому цю ціль поставили лише зараз, а не на початку повномасштабного вторгнення?

Ще у 2022 році в Україні були високотехнологічні напрацювання, які можна було масштабувати. Йшлося не лише про безпілотники, а й про ракети різних класів та далекобійні системи, здатні працювати на відстані до 3000 кілометрів. Потрібно було тоді ж визначити цей напрям одним із головних державних пріоритетів: відібрати найперспективніші розробки, забезпечити фінансування, прибрати бюрократичні перешкоди та запустити серійне виробництво.

Цього не сталося в необхідних масштабах. Бюрократія гальмувала проєкти, рішення ухвалювалися із запізненням, а замість розвитку власного виробництва Україна тривалий час значною мірою покладалася на закупівлю іноземних безпілотників, зокрема китайських. Тепер доводиться говорити про те, що мало бути зроблено значно раніше.

Кількість сама по собі не вирішує проблему. Можна запускати сотні безпілотників, але головне – куди вони летять і який результат дає кожен удар. Україна має системно знищувати те, що забезпечує здатність Росії продовжувати війну: підприємства військово-промислового комплексу, логістику, аеродроми, нафтопереробні заводи, склади пального, місця розташування ракетних систем і запуску «Шахедів». Тобто бити по всьому ланцюгу, який дозволяє противнику виробляти зброю, доставляти її до військ і щодня атакувати Україну.

Росія намагається тероризувати мирне населення. Для України удари по цивільних об'єктах не можуть бути стратегією, адже вони дають Кремлю інформаційний привід для пропаганди та подальшої ескалації. Завдання України – позбавляти противника можливості вести війну.

Для цього недостатньо просто виділяти більше грошей. Потрібно зібрати людей, здатних створювати нові системи озброєння, і дати їм можливість працювати. Мобілізація не означає, що кожна людина обов'язково має опинитися в окопі. Якщо молодий спеціаліст може створювати дрони, системи управління, ракети чи інші технологічні рішення, держава має використовувати його саме там, де він принесе максимальну користь обороні. Це мобілізація інтелекту, технологій і виробничих можливостей країни.

Так само мають працювати ресурси. Під час війни величезні кошти не можуть залишатися осторонь оборони держави. Патріотичних заяв недостатньо – потрібно реально включатися в посилення обороноздатності.

У Росії більший мобілізаційний ресурс, більше населення та значно більша територія. Тому стратегія, побудована на спробі перемогти чисельністю, є хибною. Перевагою України мають стати технології: створювати зброю швидше, удосконалювати її швидше та застосовувати ефективніше за противника.

Завдання щодо 1000 далекобійних дронів на добу заслуговує на підтримку. Але мислити потрібно вже не категоріями наздоганяння Росії, а категоріями випередження. Саме технологічна перевага, а не змагання в кількості людей, може дати Україні можливість переламати хід війни й перемогти.