Історик із Єля: реакція США на 11 вересня повела до Іраку й до війни в Україні

Професор історії Східної Європи в Єльському університеті згадує 11 вересня 2001 року як день, коли він проводив третє заняття зі студентами. Тема лекції була визначена заздалегідь — провокація. За його словами, російські імперські спецслужби, а потім і радянські, довели до досконалості вміння змушувати супротивника чинити так, як їм потрібно, переконуючи його при цьому, ніби той діє з власної волі.

Історик наголошує: коли трапляється щось жахливе, страждання людей — попри те, що ті, хто спричинив його, безперечно, прагнули болю, — не є кінцевою метою. Головне завдання провокатора — занурити суспільство в такий психологічний стан, за якого воно зробить крок, що завдасть йому ще більшої шкоди.

За його словами, історія рясніє актами терору. Справжнє питання, яке він поставив тоді студентам, полягає не в самій трагедії, а в тому, що робити далі. Уникнути кожної страхітливої трагедії неможливо, але свобода починається саме з реакції на неї.

На думку професора, американське суспільство відреагувало на події 11 вересня саме так, як того хотіли терористи. З цієї реакції він виводить подальший ланцюг подій: вторгнення до Іраку, прихід до влади Дональда Трампа та війну, яку Володимир Путін розв'язав проти України.

Таким чином, історик пропонує дивитися на 11 вересня не як на ізольований епізод, а як на точку, з якої починається довга низка наслідків — аж до нинішньої війни в Європі. Його теза про провокацію як інструмент впливу на великі держави дає змогу по-іншому оцінити і логіку дій тих, хто розраховує на передбачувану й емоційну відповідь.

Для України цей погляд важливий насамперед тим, що пояснює механізм, який привів до повномасштабного вторгнення. Якщо реакція великої держави на теракт може визначити її політику на десятиліття, то здатність тверезо оцінювати, кому вигідна та чи інша відповідь, стає питанням безпеки — не лише для Вашингтона, а й для Києва.