«Тихий» із Вінниці: історія оператора БПЛА Андрія Мовчана

Андрій Мовчан народився й виріс у Вінниці. Там закінчив середню школу №35, а згодом — Вінницький національний технічний університет за спеціальністю «Облік та аудит». Працював приватним підприємцем.

Його батько Анатолій, колишній «афганець», розповідає, що син рано зазнав болю втрати матері й передчасно подорослішав. Через тяжку недугу батька Андрій фактично став головним годувальником у домі. «Невтомно працював, адже мав єдину мету — зібрати кошти на мою операцію. Понад усе мріяв, щоб я одужав і повернувся до нормального життя. Свої ж захоплення та плани завжди відкладав на потім…», — каже Анатолій.

До лав ЗСУ Андрій Мовчан із позивним «Тихий» долучився у травні 2025 року. Службу розпочав у 48-й інженерній Кам'янець-Подільській бригаді, згодом перевівся до Залізної бригади й воював на Харківщині в механізованому батальйоні.

Працював із важкими бомберами — і як пілот, і як споряджаючий. Побратими згадують його відповідальним, сміливим і безвідмовним, майстром на всі руки: він рятував майно підрозділу під ударами ворожих FPV. Поза службою був затятим мисливцем і рибалкою, радував побратимів посмішкою та стравами, приготовленими на багатті.

30 липня 2026 року під час бойового завдання Андрій разом із двома побратимами підірвався на невідомому вибуховому пристрої. Усі троє дістали поранень, але «Тихому» дісталися найважчі. Бійців оперативно евакуювали та доставили до медичних закладів. Лікарі два тижні боролися за життя Андрія, проте врятувати його не вдалося.

Церемонія прощання з Героєм відбулася у Вінниці. Поховали захисника на кладовищі села Зарванці — поруч з мамою.