КНДР готує нові сили для Росії: що стоїть за військовим союзом Пхеньяна і Москви

Попри значні втрати серед північнокорейських військових у Курській області, Пхеньян, схоже, готовий не лише продовжити, а й наростити свою присутність у війні Росії проти України. Про це свідчить аналітика, яка вказує на підготовку нових підрозділів Корейської народної армії до відправлення.

Президент України Володимир Зеленський минулого місяця заявив, що Росія може розгорнути до 50 тисяч північнокорейських військовослужбовців. Раніше йшлося про приблизно 30 тисяч бійців. За оцінкою Головного управління розвідки Міноборони України, на території Росії наразі перебувають близько 8500 військових КНДР. Їх звели у чотири бригади у складі угруповання військ «Північ», головне завдання яких — охорона російського кордону в Курській області від можливих українських атак. У ГУР наголошують, що зараз ці підрозділи не беруть участі в активних боях, а на тимчасово окупованих територіях України їх не фіксували.

За словами дослідника Інституту політичних досліджень Асан у Сеулі Яна Ука, частина північнокорейських інженерних підрозділів або робітників може перебувати на окупованій території Донбасу, але вони не є бойовими військами.

Відправлення військових до Курської області стало для Кім Чен Ина безпрецедентним кроком — це найбільший контингент, який КНДР будь-коли направляла за кордон для участі в бойових діях. Раніше Пхеньян теж відряджав своїх військових за межі країни: у 1973 році близько 1500 військовослужбовців та інструкторів вирушили до Єгипту під час війни Судного дня, а наприкінці 1960-х близько 87 північнокорейських пілотів воювали на боці Північного В’єтнаму проти США. Однак нинішній масштаб значно більший.

Перші північнокорейські військові з’явилися на фронті восени 2024 року. Українські військові вперше зіткнулися з ними в листопаді, а перших живих військовополонених захопили лише в січні 2025-го. Спочатку Росія та КНДР заперечували їхню присутність, і лише у квітні 2025 року начальник Генштабу РФ Валерій Герасимов офіційно визнав участь північнокорейських військових у боях, назвавши їхні дії «героїзмом».

За словами Яна Ука, головною перевагою для Пхеньяна став отриманий на полі бою досвід. «Північнокорейці тепер знають, що таке сучасний бій», — зазначив дослідник. Спочатку військові КНДР зазнали значних втрат у Курській області, однак згодом почали адаптуватися, зокрема до застосування безпілотників.

Український військовослужбовець 95-ї десантно-штурмової бригади під позивним «Султан», який брав участь у боях на Курщині, описав північнокорейських військових як «гарматне м’ясо». За його словами, вони проводили масовані штурми, постійно направляючи на одну й ту саму позицію нових бійців. Водночас тактика північнокорейців відрізнялася від російської. «Вони весь час рухалися. Це давало їм певну перевагу, але не вирішальну», — розповів військовий. Він також зазначив, що між північнокорейськими та російськими військовими були проблеми зі зв’язком, а самі бійці КНДР часто мали недостатнє спорядження.

Після боїв українські військові обшукували загиблих російських та північнокорейських солдатів, щоб отримати розвідувальну інформацію. За словами Султана, у російських військових знаходили документи, посвідчення особи та особисті речі. Натомість у північнокорейців майже нічого не було. «Ми перевірили абсолютно всі маленькі кишені — там не було жодних документів, взагалі нічого», — розповів він. Інші українські військові також повідомляли, що північнокорейським підрозділам не вистачало бронежилетів, зимового одягу та шоломів.

Під час боїв на Курщині фіксували випадки, коли північнокорейські військові підривали себе гранатами, аби не потрапити в полон. На одному з відео, знятому під час українського наступу, поранений військовий КНДР лежить на засніженій землі. Коли українські військові наближаються до нього, він підриває гранату під підборіддям. У квітні 2025 року Кім Чен Ин публічно вихваляв військових, які, за його словами, обрали самопідрив замість полону. Під час поминальної служби в Пхеньяні він назвав загиблих «героями», які нібито без вагань обрали смерть, щоб захистити честь своєї країни.

Точну кількість втрат КНДР офіційно не розкривала. Водночас аналіз меморіального місця, проведений BBC Korea, оцінює кількість загиблих північнокорейських військових у Курській операції приблизно у 2300 осіб. За даними української розвідки, втрати були ще більшими: близько 3000 загиблих та 1500 поранених. Попри це, Пхеньян готовий продовжувати військову співпрацю з Москвою.

Для Росії залучення північнокорейських військових є способом компенсувати нестачу власних людських ресурсів. За оцінками західних та українських розвідувальних служб, Росія щомісяця втрачає приблизно на 6000 військових більше, ніж може набрати. Через це Москва дедалі активніше залучає іноземних військових, зокрема громадян Колумбії, Кенії, Камеруну та Північної Кореї. Для Кремля це дозволяє поповнювати особовий склад без необхідності проводити ще одну масштабну мобілізацію всередині Росії.

Для Пхеньяна участь у війні також має свої переваги. Північнокорейські військові отримують реальний бойовий досвід, зокрема навчаються протистояти безпілотникам та використовувати сучасні методи ведення війни. Крім того, військова співпраця з Росією зміцнює стратегічні зв’язки між двома країнами та може приносити Пхеньяну економічні й військові вигоди. За словами Яна Ука, саме отриманий бойовий досвід може стати одним із головних довгострокових результатів участі КНДР у війні.

Попри значні втрати, Північна Корея не демонструє наміру згортати військову співпрацю з Росією. Для Москви північнокорейські військові — додатковий людський ресурс на тлі значних втрат. Для Пхеньяна — можливість отримати гроші, військові технології та безцінний для його армії досвід сучасної війни. Тому союз Росії та КНДР залишається взаємовигідним, але залежить від того, наскільки кожна зі сторін продовжуватиме отримувати від нього необхідні переваги.