Демографічний дзвінок: чому українські школи не набрали перші класи

31 серпня 2026, 13:15 ·717 слівредакція

У кількох школах Києва вперше за довгий час не вдалося сформувати перші класи через брак дітей. Це перший видимий прояв давнього тренду падіння народжуваності, який лише загострила війна.

Минулого тижня в столиці зафіксували тривожний симптом: щонайменше в десяти школах не набрали перших класів — не вистачило навіть мінімальних 15 дітей. Для батьків, які планували віддати дітей до певних закладів, це стало шоком: наприклад, у класі, де мав навчатися син колеги однієї з аналітикинь, за серпень забрали сім заяв.

Хоча частково це пояснюється безпековою міграцією родин, корінь проблеми глибший. Падіння народжуваності в Україні триває не рік і не два — воно розпочалося ще в 1980-х. Після Чорнобиля та перебудови кількість народжень стрімко скорочувалася: у 2001 році з'явилося вдвічі менше немовлят, ніж у 1985-му. Тоді Київ відреагував на це закриттям і перепрофілюванням дитячих садочків.

Період 2006–2012 років дав надію на стабілізацію: державні виплати, економічне зростання та соціальний оптимізм сприяли зростанню народжуваності. У 2012-му народилося 520,7 тисячі дітей — майже на 40% більше, ніж у 2001-му. Але російсько-українська війна, що почалася 2014 року, обірвала цю тенденцію. Уже 2016-го показник народжуваності відкотився до рівня 2001-го.

Суспільство не помічало цього, бо народження дитини — приватна подія, яка стає публічною лише зі вступом до школи. Цьогоріч до перших класів пішли діти, народжені у 2019–2020 роках, коли пандемія вже впливала на рішення про поповнення родини. А далі буде ще гірше: у найближчі роки до школи прийдуть діти, народжені під час повномасштабного вторгнення, коли народжуваність упала майже вдвічі від доковідного рівня.

Певний час загальна кількість учнів може виглядати прийнятною завдяки чисельній когорті 2010–2013 років народження. Саме вона зараз забезпечує наповнення університетів. Але коли це покоління вийде зі шкільного віку, картина стане набагато драматичнішою.

Аналітики наголошують: демографічна тривога, яку зараз переживає країна, має стати поштовхом до системної розмови про майбутнє. Йдеться не про прості рішення, а про реалістичні умови для підтримки народжуваності, повернення вимушених мігрантів, інтеграцію дітей з окупованих територій та зміну ставлення суспільства до дітей і молоді. Дитина не має сприйматися як тягар чи джерело незручностей — вона є частиною громади, яка забезпечуватиме її існування.

Перший дзвінок уже пролунав. Тепер важливо почути його правильно.