МОН закликає університети до стратегічної стійкості: акцент на цифровізації

20 серпня 2026 року Міністерство освіти і науки надіслало керівникам закладів вищої освіти листа № 1/17933-26 щодо організації освітнього процесу в осінньо-зимовий період 2026/2027 навчального року. Формально це щорічний сезонний документ, але цьогоріч він фіксує важливий зсув у підходах: замість адаптації до викликів МОН говорить про «перехід до стратегічного управління стійкістю».

Документ містить десять практичних заходів. Серед них — ущільнення графіка з використанням субот та можливим подовженням навчання влітку, переведення занять, практичної підготовки і контрольних заходів у дистанційний формат там, де це можливо, максимальна цифровізація навчального контенту із забезпеченням асинхронного доступу. Також йдеться про зонування матеріально-технічної бази, перехід від окремих генераторів до системних рішень енергонезалежності, модернізацію укриттів до споруд подвійного призначення, захист цифрової інфраструктури через резервне копіювання даних і хмарні сервіси, співпрацю з громадами та бізнесом, а також інтеграцію психологічного супроводу для запобігання вигоранню.

Показово, що три з десяти пунктів стосуються саме цифрового виміру освіти: дистанційний формат «за необхідності», цифровізація контенту, асинхронний доступ, хмарна інфраструктура. Міністерство фактично визнає: в умовах, коли графіки відключень і повітряні тривоги не підпорядковуються розкладу занять, безперервність освіти забезпечує не аудиторія, а якісно спроєктоване цифрове освітнє середовище. Асинхронність, коли студент працює з матеріалами у власному темпі, перестає бути компромісом — це найстійкіша форма організації навчання в умовах системних загроз енергетиці.

Однак документ порушує і незручне питання: в українській вищій освіті вже кілька років існує масове явище, якого офіційна статистика не бачить. Студенти, які за документами навчаються на денній формі, фактично здобувають освіту дистанційно. Це стало неминучим через війну, але ризики такої «неофіційної дистанційки» реальні. Перший — методичний: лекція, прочитана у відеозв'язку, не є дистанційною освітою, а лише перенесенням аудиторного заняття в несприятливе середовище. Другий — контроль результатів: стихійний онлайн рідко має надійні інструменти оцінювання, що створює простір для порушень академічної доброчесності. Третій — чесність конструкції: коли формально студент «денник», але кампусу не бачить, розбіжність між юридичною формою і фактичним змістом підриває довіру до системи.

Відповідь, яка вже існує в законодавстві, — офіційна дистанційна форма здобуття освіти. Вона будується на спеціалізованих захищених платформах, де кожен елемент курсу спроєктований для самостійного опанування. Вона асинхронна за задумом, контрольована через фіксацію кожного кроку студента, захищена інфраструктурно. Така форма відкриває можливості для тих, кого війна розкидала по країні і світу: військовослужбовців, ветеранів, людей на прифронтових територіях, українців за кордоном. Вона робить освіту сумісною з роботою, дозволяє сильним студентам рухатися швидше, а тим, хто поєднує навчання зі службою, — не випадати з процесу.

Лист МОН — це документ про зиму, але його логіка сягає далі. Якщо цифровізація контенту і захищена хмарна інфраструктура стають нормативним очікуванням для всіх закладів, то межа між очною освітою з онлайн-елементами і власне дистанційною освітою вимагатиме чесного переосмислення. Системі варто рухатися до принципу: юридична форма здобуття освіти має відповідати фактичній. Студент має свідомо обирати — кампусне навчання там, де заклад реально може його забезпечити, або офіційну дистанційну форму з усіма її методичними і технологічними гарантіями.

Для закладів це означає, що інвестиції в педагогічний дизайн дистанційних курсів і платформи — така сама інфраструктура стійкості, як генератори і укриття. Для держави — що дистанційна форма заслуговує не поблажливого ставлення як «вимушена», а повноцінного визнання як стратегічна. П'ята воєнна зима — сумний ювілей, але й точка ясності: система вищої освіти більше не перечікує кризу, а вчиться жити і розвиватися всередині неї. Стійкість освіти будується не лише з бетону і дизель-генераторів, а й з якісного цифрового середовища, доступного студентові тоді, коли в нього є світло, і там, де він у безпеці.