Очні уроки в укриттях і ротація: як чернігівські школи шукають місце для навчання

У Чернігові 31 заклад загальної середньої освіти, і 30 із них проводять заняття очно. Ще один працює дистанційно — через відсутність укриття. Власні сховища мають 29 закладів, ще один користується укриттям іншої установи. Загальна місткість цих приміщень — 17 тисяч людей, тоді як у місті налічується 23 тисячі 491 школяр. Через це частина гімназій та ліцеїв перейшла на ротаційну систему, а пріоритет в очному навчанні віддають початковій ланці.

Начальник міського управління освіти Василь Білогура називає минулий навчальний рік дуже складним. За його словами, постійні повітряні тривоги та уроки в укриттях не можуть бути повноцінною заміною занять у кабінетах. Тому кожен заклад, виходячи з власних безпекових можливостей, будував розклад так, щоб під час частих і тривалих тривог освітній процес можна було продовжити. У 2026 році на ремонт та облаштування шкільних укриттів залучили понад 4 мільйони 865 тисяч гривень благодійної та міжнародної допомоги. У сховищах оновлюють вентиляцію, роблять освітлення, розділяють приміщення на зони для різних класів.

Як це виглядає на практиці, показує гімназія №2. Тут навчаються 676 дітей, 546 із них відвідують заняття очно у дві зміни. Директорка Наталія Горнюк розповідає, що заклад має два укриття й працює за ротаційною системою: розклад розрахували так, щоб у сховищі могли розміститися чотири класи й виконувати щонайменше мінімальну роботу. У другому укритті нині триває ремонт, який фінансує ЮНІСЕФ. Приміщення розраховане приблизно на 100–120 учнів, переважно тут перебуває початкова ланка. Простір планують поділити на дві частини та встановити звукоізоляційні шторки — за словами директорки, це має поліпшити якість освіти в укритті.

Під час тривоги в одному зі сховищ гімназії одночасно займаються чотири початкові класи. Першокласник Арсен каже, що через шум не завжди чує пояснення вчителів: «Математику тут не чути. Коли тут розказують, нічого не чути». Учителька Тетяна Гомоля готує матеріали для роботи в укритті заздалегідь і намагається давати завдання письмово або в ігровій формі. Через шум пояснювати доводиться окремо кожній групі: «Попрацювали, пописали щось, порухалися. Так само, наприклад, якісь завдання, якщо я пояснюю, то я до кожної парти підходжу. Якщо це 10 парт, то я 10 разів одне й те саме кожній підгрупці пояснюю». Це вже третій її набір першокласників, і з кожним роком, за її словами, працювати складніше. Чотири роки тому, згадує вона, вчитися давали майже завжди, а перерви були короткими — «єдине, коли злітав МіГ, — це 15 хвилин, і ми піднімалися назад». Тепер затяжні тривоги змушують планувати процес інакше.

Батьки теж бачать цю різницю. Мама четвертокласника Бориса Анна Черевко порівнює навчання сина з власним шкільним досвідом: «Якщо в нас був карантин, то в нас був карантин, ми сиділи вдома. Ці діти постійно перебувають у невизначеності, тому що є тривога, є дистанційне навчання, є укриття. Але це їхнє життя, і вони його проживають так, на жаль».

Попри складнощі, очне навчання залишається для міста пріоритетним — насамперед для наймолодших школярів. Ремонт укриттів, зонування простору та звукоізоляція мають поступово зменшити розрив між уроками в кабінетах і заняттями під землею, адже саме від безпечних умов залежить, скільки часу діти проводять за партами, а не вдома.