PISA-2025: Україна втримала рівень знань під час війни, але базової грамотності не має майже половина підлітків

PISA оцінює не завчені правила, а здатність застосовувати знання в реальних ситуаціях. І саме з цим у світових масштабах стає дедалі складніше: середні бали з математики та читання в референтних країнах-учасницях виявилися найнижчими за всю історію дослідження. Найшвидше просідає читання — за останні три роки підлітки втратили приблизно пів року навчання, а від 2018-го — понад рік.

Падіння фіксують навіть там, де освітні системи традиційно сильні. Канада показала найгірший результат за весь час участі в PISA, в Іспанії він також серед найнижчих. Фінляндія продовжує втрачати позиції: лише за три роки там суттєво просів і показник із читання, і з математики.

На цьому тлі український результат виглядає парадоксально. Попри повномасштабну війну, з 2022 року зниження з читання та математики мінімальне, а в природничих науках зміни статистично майже непомітні. Питання в тому, звідки ми стартували: 45% українських 15-річних не досягають навіть базового рівня читацької грамотності.

Із математикою ситуація подібна — базового рівня не долають 46% школярів. За цим стоять цілком побутові речі: підлітку важко оцінити вигоду від знижки, спланувати власний бюджет чи порахувати відсотки. У природничих науках базовий рівень означає здатність упізнати пояснення знайомого явища й у простих випадках перевірити, чи випливає висновок із даних, — і 35% учнів цього рівня не досягають.

Понад половина підлітків мають суттєві прогалини щонайменше в одному з базових предметів, а третина не дотягує до базового рівня одразу в читанні, математиці та природничих науках. У середньому українські підлітки відстають від середніх результатів на 1,5–2 роки навчання.

Найвищого рівня читацької грамотності сягає лише близько 1% українських 15-річних — це ті, хто вміє побачити підтекст, критично оцінити прочитане й будувати власні гіпотези. Простіше кажучи, майже половина дітей має труднощі вже з тим, щоб зрозуміти, що вона щойно прочитала. Додається й гендерний розрив: хлопці відстають від дівчат приблизно на 1,5 року навчання.

Читання не варто сприймати як проблему винятково уроків мови чи літератури. Щоб розв’язати математичну задачу, потрібно зрозуміти її умову, щоб виконати лабораторну — прочитати інструкцію, щоб вивчити історію — зіставити джерела. Дитина, яка не працює впевнено з текстом, втрачає в усіх цих предметах. Окремо варто шукати формати, які краще залучають хлопців: практичні завдання, візуальні матеріали, дискусії, тексти, пов’язані з реальними ситуаціями та інтересами дітей.

Читацька грамотність — це й питання інформаційної безпеки. Людині, яка не вміє уважно читати й аналізувати, значно складніше помітити маніпуляцію, відрізнити факт від оцінки чи побачити суперечність у твердженні.

Спокусливо пояснити все гаджетами та штучним інтелектом. За даними PISA, 46% підлітків у світі й 54% в Україні вже щотижня використовують AI-чатботи для навчання. Але відповідь складніша: річ не в самих смартфонах чи ШІ, а в тому, як ними користуються. Українські підлітки проводять із цифровими пристроями в школі для навчання в середньому 2,7 години на день — на годину більше, ніж у референтних країнах, і більше часу витрачають на цифрові розваги в школі. Лише 10% українських школярів навчаються там, де телефони заборонені на території закладу, проти майже половини в сильніших освітніх системах. Тобто питання в тому, як повернути технологіям роль інструмента, а не конкурента за увагу дитини.

Є й обнадійливе: 78% українських учнів кажуть, що в школі їх учать оцінювати якість інформації, створеної ШІ, — проти 63% в інших країнах-учасницях. Українська школа досить швидко адаптується до нової реальності.

Сильний результат і в іншому: 94% українських підлітків почувалися безпечно у своєму класі, що трохи вище за середній показник, а 85% почуваються на своєму місці в закладі освіти. Для країни, де діти вчаться під повітряні тривоги, це означає, що школа стала не лише місцем навчання, а й простором, де вони почуваються захищеними.

Далі йдеться не про збільшення обсягу контенту, а про зміну підходу: краще глибоко опанувати меншу кількість базових тем, ніж поверхово пройти великий матеріал. І жодна технологія не компенсує слабкого читання, математики чи критичного мислення — вона посилює навчання лише тоді, коли дитина вже вміє думати. А для цього потрібна людська база: читання, мислення, сильний учитель і час на те, щоб дитина справді зрозуміла.