Радянська «Ну, постривай!» знову в моді: чому молодь ловить яйця

Кишенькова гра «Ну, постривай!», створена в СРСР понад 40 років тому, переживає друге народження. Молодь, яка не застала оригінальні приставки, відкриває для себе прості електронні розваги, а розробники переносять класичну механіку на смартфони.
Сучасні відеоігри пропонують фотореалістичну графіку та безмежні віртуальні світи, проте дедалі більше молодих людей обирають простіші розваги. Ретроігри, піксельна графіка та кишенькові пристрої з рідкокристалічними екранами повертаються в тренди, і радянська гра «Ну, постривай!» опинилася в епіцентрі цієї хвилі.
За даними британського опитування 2025 року, 24% представників покоління Z володіють ретроприставкою. Серед опитаних гравців 89% назвали старі ігри способом відпочити від інтернету, а 74% вважають їх розслабливішими за сучасні. У TikTok відео з хештегом #retrogaming ще 2024 року зібрали понад 6 мільярдів переглядів — молодь цікавиться не лише геймплеєм, а й дизайном пристроїв, їхніми звуками та технічними обмеженнями.
Гру «Ну, постривай!» масово випускали в СРСР з 1984 року. Пристрій мав рідкокристалічний екран, годинник, будильник і чотири кнопки. Гравець керував вовком, який ловив кошиком яйця з чотирьох лотків. За кожне спіймане яйце нараховували очко, а після кількох промахів гра завершувалася. Швидкість зростала з набором балів, тож встановити рекорд було непросто. Лише 1985 року в СРСР випустили понад 400 тисяч таких пристроїв. Згодом з’явилися інші ігри серії «Електроніка»: «Веселий кухар», «Таємниці океану», «Полювання», «Хокей» та інші.
Ідея не була суто радянською — серія створювалася за зразком японських портативних ігор Game & Watch від Nintendo, що з’явилися 1980 року. «Ну, постривай!» вважають переробкою гри Egg: механіку зберегли, а персонажів замінили на вовка та зайця з відомого мультфільму.
Простота — головна перевага старих ігор. Тут немає навчання, складного керування чи облікового запису — лише чотири кнопки та бажання протриматися якомога довше. Ретроігри дають змогу короткочасно відволіктися від повідомлень і реклами, мають чітку мету й не потребують багатогодинних сесій. Для старшого покоління це ностальгія, а для молоді — інтерес до епохи, яку вони не застали. Старі фотоапарати, касети, кнопкові телефони та ігрові пристрої сприймаються як «справжні» речі, що контрастують із однаковими сенсорними екранами.
На українських онлайн-майданчиках ціни на оригінальну «Ну, постривай!» коливаються від 2,5 до понад 3 тисяч гривень. Трапляються екземпляри, випущені після розпаду СРСР, зокрема 1993 року. Втім, шукати оригінал не обов’язково — класичну механіку перенесли на смартфони. Одна з мобільних версій у Google Play зібрала понад 5 мільйонів установок і майже 80 тисяч відгуків. Кольорову версію завантажили понад мільйон разів, а онлайн-варіант, де можна порівнювати результати, — понад 500 тисяч. Ці цифри не показують вік гравців, адже частина аудиторії встановлює гру з ностальгії, але вони свідчать, що механіка, створена понад 40 років тому, досі затребувана.
«Ну, постривай!» навряд чи конкуруватиме з AAA-проєктами, але її простота, короткі сесії та впізнаваний вигляд виявилися перевагами в епоху інформаційного перевантаження. Для одних це спогад про дитинство, для інших — спосіб доторкнутися до того, чим жили їхні батьки.
Читайте також
Ще в розділі «Освіта»
- Мільйони на освіту: як «цифровізація» шкіл перетворилася на схему для бізнесу
- Кабмін пропонує створити спортивні класи в українських школах
- МОН оприлюднило Дорожню карту створення академічних ліцеїв
- У харківській школі вчителі використали російську музику та вірші на святі
- Сирський після звільнення вступив до докторантури університету оборони







