Відлога, жижки, зорецвіт: 6 забутих українських слів, які повертаються

Українська мова переживає період активного відродження: разом із новими запозиченнями до неї повертаються й давно забуті слова. Викладачка української мови Валентина Заєць зібрала шість таких лексем, які колись були звичними в побуті, але згодом опинилися на маргінесі мовлення.

Одне з них — відлога. Сьогодні це слово може звучати незвично, проте колись так називали частину одягу, що накриває голову, — те, що ми нині називаємо капюшоном. За словами пані Валентини, такі слова цікаві тим, що дозволяють побачити, як українці описували звичайні речі задовго до появи сучасної термінології.

Не менш показова історія слова "жижки" — так називали частину ноги під коліном. Сьогодні воно збереглося переважно у фразеологізмі "жижки затремтіли", що означає сильно злякатися або відчути слабкість від страху. Викладачка наголошує: фразеологізми — це своєрідна мовна пам'ять. Навіть якщо окреме слово вже не використовують щодня, воно може зберегтися всередині сталого вислову, тому ми й досі розуміємо його значення.

Серед найкрасивіших претендентів на повернення — зорецвіт. Так називали айстру. Назва походить від образу зорі та цвіту, тобто буквально означає квітку, схожу на зірку. За словами мовознавиці, такі слова мають особливий потенціал, адже показують, наскільки поетично українці могли називати звичайні речі.

Архаїчне звучання має й слово "вертоград" — давня назва саду. Сьогодні воно сприймається переважно як художнє або урочисте, проте саме такі лексеми дозволяють простежити, як змінювалася українська лексика протягом століть. Валентина Заєць радить не боятися давніх слів, але й не повертати їх штучно: мова сама визначає, що їй потрібно.

Частину забутої лексики, що стосується людського тіла, можна почути в сучасній культурі. Зокрема, ланіти — це щоки, а варґи — губи. Ці слова добре відомі з української літератури, а нині їх узяли на озброєння й сучасні виконавці. Приміром, у пісні Dark Disco співачки Jerry Heil звучить рядок "Ти торкаєшся ланіт, моє тіло у вогні…"

"Повернення забутих слів — це не спроба говорити так, як наші предки, і не механічна заміна сучасних слів давніми. Це можливість знову побачити, наскільки багатою є українська мова", — підсумовує Валентина Заєць. Частина цієї лексики може природно повернутися в повсякденне мовлення, частина залишиться в літературі чи окремих регіонах, але знати її — означає краще розуміти власну мовну історію.