Запорізькі батьки назвали обстріл дорогою до школи головним ризиком очного навчання

Онлайн-анкетування провели в межах антикорупційного проєкту «Контролюй: прозорість, підзвітність та антикорупційний моніторинг у Запоріжжі». Вибірка невелика — 47 учасників, майже всі з них наразі живуть у Запоріжжі. Близько 81% — постійні мешканці міста та області, 17% — внутрішньо переміщені особи. Переважали жінки (85%), найбільше було людей віком 35–44 та 45–54 роки. Майже три чверті опитаних — батьки дітей шкільного віку, також були батьки дошкільнят і студентів та працівники закладів освіти.

Безпека виявилася центральною темою. Понад половина респондентів почуваються небезпечно, коли дитина перебуває в школі або садочку: 34% обрали варіант «скоріше небезпечно», 23% — «дуже небезпечно». Ще гостріше оцінюють дорогу: майже половина прямо кажуть, що дуже бояться відпускати дитину через ризик обстрілу в дорозі, близько 15% — скоріше бояться, а кожен п’ятий хвилюється, хоч це й не змінює його рішення водити дитину на навчання.

Коли можна було обрати кілька загроз, 79% назвали саме можливість обстрілу дорогою до школи, садочка чи додому. Приблизно три чверті загалом побоюються російських ударів різними засобами. Майже 45% турбує відсутність надійного укриття в самому закладі, близько 38% — ситуація, коли дитина може залишитися сама під час повітряної тривоги. Для частини родин додатковий ризик — велика відстань і потреба користуватися громадським транспортом.

Укриття є в більшості закладів, про які говорили учасники, але довіра до них обмежена: понад половина мають питання до безпеки або облаштування, і лише приблизно кожен п’ятий повністю довіряє укриттю своєї дитини.

Підземні школи та садочки, які будують у Запоріжжі та області, не знімають усіх побоювань. Майже половина учасників повністю або скоріше підтримують такий формат, понад третина ставиться до нього скоріше або категорично негативно, ще близько 15% не визначилися. Трохи більше половини готові відпускати дитину до підземного закладу або вже мають такий досвід, близько 40% — не готові. Серед тих, кому це заважає, 77% знову назвали небезпеку дорогою.

Формати навчання розподілилися так: 38% дітей учасників навчаються змішано, 28% — повністю дистанційно, приблизно чверть — повністю або переважно очно. Втім, на питання про найкращий формат за нинішньої безпекової ситуації думки розійшлися: третина обрала повністю дистанційний, ще приблизно третина — той, що змінюється залежно від ситуації, 17% — змішаний, близько 15% — повністю очний. У питанні з кількома відповідями 45% сказали, що саме батьки мають обирати формат; майже 40% вважають, що дітей варто переважно залишати на дистанційному навчанні до покращення безпекової ситуації; близько третини — за максимальне повернення до очного навчання з використанням підземних шкіл та укриттів. В окремих відкритих відповідях батьки критикували обмеження дистанційного навчання через наявність у закладі безпечного простору.

Щодо якості освіти, близько 62% вважають, що за роки повномасштабної війни вона погіршилася: приблизно третина говорить про суттєве погіршення, ще третина — про певне зниження. Майже 30% суттєвих змін не помітили. Освітні втрати бачать три чверті респондентів: для 40% прогалини в знаннях значні, ще для 34% — помітні, але не критичні.

Серед чинників, що впливають на якість освіти, понад 80% назвали обстріли та стрес, приблизно стільки ж — психологічний стан дітей, понад половина — повітряні тривоги та постійні переривання занять. Тривале дистанційне навчання згадали близько 40%, брак живого спілкування — понад третина, нестачу вчителів — майже 28%. У родинах, де діти навчаються повністю або частково онлайн, найчастіше говорять про брак спілкування з однолітками, складніше засвоєння матеріалу й концентрацію, більшу потребу в батьківській допомозі та емоційну втому від онлайн-формату.

«Якісну і безпечну освіту заважає отримувати постійна небезпека, безсонні ночі через тривоги та обстріли», — зазначив один із респондентів. Ще один описав проблему коротко: «Стрес, тривожність, недосип через постійні обстріли».

Від влади батьки очікують передусім психологічної підтримки дітей — цей варіант обрала приблизно половина. Майже стільки ж вважають за потрібне покращувати якість дистанційного навчання та забезпечувати школи резервним живленням і стабільним інтернетом. Третина говорить про підтримку педагогів і вирішення проблеми нестачі кадрів. Трохи менше 30% назвали пріоритетом ремонт та облаштування наявних укриттів, а також будівництво нових підземних закладів. Майже чверть — організацію безпечного підвезення дітей.

«Зважати на безпекову ситуацію і виробити чіткі алгоритми безпеки як для педагогів, так і для дітей», — написав один із учасників. Інший серед необхідних кроків назвав «мотивувати кадри усіма доступними методами, організувати підвіз дітей, зробити якісними харчування та санітарно-гігієнічні умови в укриттях».

Понад половина опитаних вважають, що влада недостатньо пояснює, як саме забезпечується безпека дітей під час очного навчання: близько 30% кажуть, що інформації скоріше недостатньо, ще майже 28% практично її не бачать. Схожа ситуація з даними про будівництво підземних шкіл і садочків — їхню вартість, строки, підрядників та принципи вибору закладів: майже 30% вважають інформацію недостатньою, ще стільки ж практично нічого про це не знають, приблизно чверть бачать її, але їм складно знайти або зрозуміти. Лише близько 11% сказали, що інформації про будівництво підземних освітніх просторів достатньо і вона зрозуміла.