13 серпня: день пам'яті Максима Ісповідника та народні традиції

13 серпня за новим церковним календарем в Україні відзначають день пам'яті преподобного Максима Ісповідника. Святий народився близько 580 року в Константинополі в заможній родині, отримав ґрунтовну освіту, вивчаючи богослов'я, філософію, риторику та природничі науки. Його здібності помітив імператор Іраклій і призначив своїм першим секретарем, однак блискуча політична кар'єра не задовольнила духовних прагнень Максима.

Приблизно у 613–614 роках він залишив двір і вступив до монастиря Хрисополіса, де згодом став ігуменом. Там преподобний написав перші богословські праці про боротьбу з пристрастями, любов до Бога та сенс християнського життя. У VII столітті Візантію охопили суперечки через єресь монофелітства, яка стверджувала, що Христос мав лише одну волю. Максим рішуче виступив проти цього вчення, наголошуючи, що Ісус має дві природи — Божественну і людську, а отже, й дві волі, які перебувають у гармонії.

За непохитність у вірі 655 року святого заарештували, звинувативши в державній зраді. Після кількох років заслання його знову судили, а за наказом влади відтяли язик і відрубали праву руку, щоб він не міг проповідувати й писати. Попри страждання, Максим не зрікся своїх переконань, за що Церква назвала його Ісповідником. Останні роки він провів у засланні в Лазиці (сучасна Грузія), де й помер близько 662 року.

За старим календарем 13 серпня також вшановували пам'ять святого Євдокима Каппадокіянина, який з юних років вирізнявся доброчесністю, справедливо судив людей, допомагав нужденним, захищав сиріт і вдів.

У народі цей день називали Максимовим або днем Максима-сповідника. Існували прикмети: низький ранковий туман віщує теплий ясний день, сонячна й суха погода — теплу осінь, а дощ 13 серпня — дощову осінь і сніжну зиму. Наші предки радили цього дня уникати сварок із близькими, не згадувати старі образи, а натомість щиро просити пробачення та звільняти серце від тягаря минулих кривд.