Апенніни розходяться в різні боки: вчені пояснили механізм «розстібання» гір

Апеннінський хребет, який тягнеться через усю Італію, має будову, нетипову для гірських систем. В одних його частинах кора стискається, в інших — розтягується, через що геологи порівнюють структуру з акордеоном. Довгий час це ускладнювало пояснення того, як хребет формується.

Традиційно ключову роль відводили відкату субдукційної плити: давня океанічна плита занурюється в мантію й відступає, піднімаючи поверхню та розтягуючи кору. Цей механізм, зокрема, пов'язують із утворенням Тірренського моря на захід від Італії. Однак приблизно два мільйони років тому розтягнення, що формувало море, сповільнилося, а стискання перед Апеннінами зменшилося. Деформація кори при цьому не припинилася, і це, на думку авторів нової роботи, означає, що самого лише відкату плити для пояснення сучасної геології регіону недостатньо.

Науковці з Університету Флоренції проаналізували дані про землетруси, рухи земної поверхні та будову земної кори. У підсумку вони вказали на деламінацію — процес, під час якого нижня частина кори та літосфера відокремлюються від верхньої кори. За їхнім припущенням, Апенніни переживають своєрідне «розстібання», і цей процес зосереджений не по всій довжині гір, а навколо «петлі» або шарніра.

Ця зона розташована там, де передня частина структури занурюється під Італію в напрямку Адріатичної передової западини. Аналіз багаторічних сейсмічних і GPS-даних, а також межі Мохоровичичевого розриву засвідчив: приблизно 500-кілометрова ділянка кори з боку Тірренського та Адріатичного морів перекривається. Саме вона, за версією дослідників, утворює фронт «розстібання».

По обидва боки від цього фронту відбуваються різноспрямовані процеси. Позаду нього кора розтягується приблизно на 4 мм на рік, тоді як попереду стискається зі швидкістю близько 2 мм на рік. Така асиметрія і пояснює поєднання розтягнення та стискання в межах одного хребта.

Автори наголошують, що деламінація, ймовірно, почалася задовго до позначки у два мільйони років. Геологічні дані вказують, що вона могла тривати щонайменше з пізнього міоцену — близько 10 мільйонів років тому. Завершення або послаблення відкату плити стало геодинамічним переходом, після якого роль відшарування нижньої кори зросла.

Для Італії, яка лежить у зоні постійної геологічної напруги та має значний сейсмічний ризик, уточнення механізмів формування Апеннін має практичне значення. Воно допомагає пов'язати сучасні рухи кори з довготривалою еволюцією регіону та краще розуміти, де саме накопичується напруга.