Вчені довели: собаки розрізняють людські емоції за мімікою

Дослідники з Віденського університету провели серію експериментів, під час яких сканували мозок собак, що спостерігали за фотографіями людських облич. Результати, опубліковані в журналі iScience, засвідчують: тварини не просто реагують на міміку, а обробляють її в мозку як емоційно значущий сигнал.

У першому експерименті вісьмом собакам показували знімки незнайомих людей із радісним або нейтральним виразом обличчя. Сканування виявило, що щасливі обличчя активують у мозку тварин скроневу кору та хвостате ядро — ділянки, відповідальні за складну когнітивну обробку інформації та систему винагороди.

«Особливо цікавою є активність у хвостатому ядрі — вона свідчить про те, що радісні обличчя людей можуть мати для собак емоційне значення», — зазначила старша авторка дослідження Лаура Куая.

Під час другого етапу 12 собакам демонстрували зображення облич, що виражали радість, гнів, страх і смуток. З'ясувалося, що мозок тварин по-різному реагує на кожну з цих емоцій. Найактивніше скронева кора та хвостате ядро відгукувалися на усміхнені обличчя, що дозволило дослідникам чітко відокремити реакцію на щастя від реакцій на негативні емоції.

«Люди дуже добре помічають дрібні зміни на обличчі. Також на це здатні собаки, що і робить їх такими цікавими. Завдяки дослідженням ми зможемо зрозуміти, які адаптації сформувалися у мозку собак, щоб забезпечити надзвичайне соціальне та емоційне розуміння людей», — пояснив перший автор роботи Рауль Ернандес-Перес.

Науковці наголошують: це перші докази того, що собаки розпізнають не лише загальний позитивний чи негативний тон, але й окремі негативні емоції — гнів, страх та смуток. Водночас статичні зображення передають лише частину інформації, яку тварини отримують під час реального спілкування. За зауваженням дослідників, у повсякденному житті собаки враховують міміку, мову тіла, тон голосу та запах одночасно.

«Коли ми порівнюємо людей із приматами, то говоримо про здібності, які, ми можливо, успадкували від спільного предка. Із собаками ситуація відмінна — вони пройшли зовсім інший еволюційний шлях, але завдяки одомашненню розвинули соціальні здібності, необхідні для розуміння людей і співпраці з ними», — додала Куая.

В експериментах брали участь лише собаки, які живуть у сім'ях. Дослідники зауважують, що безпритульні тварини через інше соціальне середовище можуть по-іншому інтерпретувати людські сигнали.

У планах науковців — з'ясувати, як собаки поєднують різні мозкові сигнали під час спроби зрозуміти людей, а також порівняти механізми обробки емоційної інформації у собак та людей. Лаура Куая сподівається, що ці відкриття змінять ставлення до тварин: «Я хотіла б, щоб люди сприймали собак як істот, які здатні відчувати емоції. Вони еволюціонували разом із нами, щоб співпрацювати та розуміти нашу міміку. Усвідомлення цього може змінити те, як ми спілкуємося з собаками та дбаємо про них».