Щорічна доповідь про якість вищої освіти: що показав аналіз 2025 року

Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти підготувало та оприлюднило щорічну доповідь про якість вищої освіти в Україні, її відповідність завданням сталого інноваційного розвитку суспільства у 2025 році. Документ створено на виконання вимог статті 18 Закону України «Про вищу освіту», яка зобов’язує агентство щороку готувати такий звіт і надсилати його до Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів та закладів вищої освіти для обговорення й реагування.

За загальною редакцією видання — Андрій Бутенко, нинішній міністр освіти і науки України, а також Олена Єременко та Наталія Стукало. У доповіді заявлено, що вона містить комплексний аналітичний огляд стану системи вищої освіти, фіксує ключові показники та зміни впродовж року і визначає напрями подальшого розвитку, зокрема в контексті інтеграції до Європейського простору вищої освіти.

Водночас аналіз документа викликає зауваження. Попри назву, у доповіді відсутній розділ, присвячений безпосередньо інноваційному розвитку суспільства. Натомість автори наголошують на важливості демонстрації кращих інноваційних практик українських університетів, але не наводять критеріїв, за якими ці практики визначаються як кращі чи гірші.

Серед позитивних даних — покращення позицій України в глобальному Індексі досягнення Цілей сталого розвитку: 42-ге місце у 2025 році проти 44-го у 2024-му. Автори пов’язують цю динаміку з внеском освітньо-наукової сфери, зокрема університетів. Також згадується розширення присутності українських ЗВО у Times Higher Education Impact Rankings 2025: 55 університетів проти 42 у 2024 році. Втім, високі позиції (201–300 місця) посіли лише два заклади — Міжрегіональна академія управління персоналом та Київський національний університет будівництва і архітектури.

Доповідь містить значний обсяг статистичної інформації. Станом на 1 січня 2026 року в Єдиній державній електронній базі з питань освіти обліковувалася 29 148 освітніх програм, за якими навчалося 1 017 490 здобувачів. Чинний сертифікат акредитації мали 23 331 програма, з них сертифікат, виданий Національним агентством, — 13 413 програм (46,01% від загальної кількості). У 2025 році за повною процедурою акредитацію отримали 1053 програми (72,1% від тих, щодо яких ухвалено рішення).

Однак ці показники викликають занепокоєння: значна частина програм не має чинного сертифіката, а серед поданих на розгляд позитивно оцінюються лише сім із десяти. Автори доповіді називають таку ситуацію «стабільною», хоча в тексті також визнають, що внутрішні системи забезпечення якості в багатьох ЗВО функціонують переважно на рівні нормативних документів, а залучення роботодавців і студентів до перегляду програм часто є епізодичним.

Окремо експерти звертають увагу на те, що у доповіді не згадано про роль Луцького національного технічного університету, який у 2025 році виступив приймаючою стороною Українського форуму якості освіти (UQAF). Захід зібрав понад дві тисячі учасників, включно зі 160 ректорами та проректорами. Адміністрація університету організувала роботу шести студій, майстер-класи, тренінги, виставку інноваційних розробок та екскурсії містом, що відзначили учасники.

Загалом доповідь містить багато аналітичного матеріалу, корисного для науково-педагогічних працівників, дослідників та студентів. Водночас брак чіткої методики оцінювання впливу вищої освіти на інноваційний розвиток суспільства залишає простір для суб’єктивних тверджень. Експерти наголошують на потребі розробити вимірювані показники, які б демонстрували реальний внесок університетів у розвиток національної економіки за галузями.