Історія України як частина світової: проєкт Снайдера виходить на фінальний етап

Третя щорічна конференція проєкту «Українська історія: глобальна ініціатива» відбулася 14–16 вересня 2026 року в Києві та ознаменувала перехід до нового етапу роботи. Після трьох років спільних досліджень учасники готуються представити результати у вигляді книжкових видань і масштабної цифрової платформи, яка має зробити історію України доступною для читачів у всьому світі.

Ініціативу заснував у 2023 році бізнесмен і філантроп Віктор Пінчук, а наукове керівництво взяв на себе історик Тімоті Снайдер. До міжнародної спільноти проєкту входять близько 200 дослідників. Їхнє завдання — створити всеосяжну історію України від доісторичних часів до сьогодення, вписуючи минуле українських земель і людей у широкий контекст світової історії.

У вступному слові Снайдер пояснив, що амбіція проєкту — розповісти всебічну історію України через історію світу і водночас комплексну історію світу через історію України.

Формат зустрічі відрізнявся від традиційних академічних конференцій: замість слайдів і дистанційної участі організатори зробили ставку на спільну роботу з текстами. Учасники опрацювали 58 наукових праць у межах 58 тематичних семінарів, де автори разом із колегами аналізували проєкти текстів, обговорювали історичні інтерпретації, шукали зв'язки між різними періодами та думали над тим, як представити складні дослідження читачам поза науковим середовищем.

Для багатьох конференція стала нагодою знову зустрітися наживо з колегами, з якими вони працюють від початку проєкту, а також познайомитися з дослідниками, які долучилися цього року.

Рішення провести зустріч у Києві мало особливе значення в умовах загострення російських атак на столицю. Міжнародні учасники могли безпосередньо відчути реалії життя України під час війни, а українські дослідники — продовжити наукову роботу попри виклики воєнного часу.

Канадська журналістка Сьюзан Боннер, старша наукова співробітниця Школи глобальних справ і державної політики Манка при Університеті Торонто, цього року приєдналася до Академічної ради проєкту. Вона має за плечима чотири десятиліття досвіду в журналістиці та публічних комунікаціях. Її подорож до Києва перервала російська атака дронів на залізничну інфраструктуру поблизу українсько-польського кордону: разом з іншими учасниками Ініціативи вона пережила тривалі затримки та евакуацію до укриття на залізничній станції, перш ніж дістатися столиці. У статті для Policy Magazine Боннер поділилася враженнями від подорожі країною у стані війни та від участі в міжнародному проєкті, покликаному відкрити минуле України світовій аудиторії.

У заключному слові Снайдер наголосив на важливості наукової співпраці в часи, коли ізоляція та залякування загрожують інтелектуальному життю. «Ми, безумовно, працюємо проти ізоляції. Ми працюємо проти надмірної спеціалізації. Ми працюємо проти залякування. Ми працюємо проти деморалізації та нігілізму», — сказав він. Але мета зустрічі, за його словами, полягала не лише в протистоянні цим викликам, а й у творенні нового — спільноти, заснованої на інтелектуальному обміні, взаємній підтримці та спільній відданості пошуку історичної істини. «Ми працюємо над формуванням спільноти, — зазначив він, — а також над утвердженням принципу, що ми можемо прагнути наукової істини й робити це разом».

Дослідження учасників охоплюють тисячоліття історії: археологію, міграції народів, культурні та релігійні взаємодії, політичні процеси й численні зв'язки між Україною та рештою світу. Дискусії в Києві засвідчили прогрес у перетворенні окремих напрацювань на цілісну історичну оповідь. Тепер автори завершують дослідження, опрацьовують академічні відгуки та готують тексти до публікації.

Під час конференції дослідники також зустрілися з редакторською командою на чолі з Клайвом Пріддлом, яка вже працює з авторами над удосконаленням текстів, поєднуючи академічну ґрунтовність із ясністю викладу. Редакторську роботу супроводжуватиме створення карт, ілюстрацій та інших візуальних матеріалів.

За словами Снайдера, амбіції Ініціативи виходять за межі традиційної збірки академічних публікацій. «Ми створюємо і наукову, і популярну історію, — сказав він. — Ми прагнемо створити як історію, яку можна прочитати, так і історію, яку можна пережити».

Результати планують опублікувати книжками англійською та українською мовами, а також представити на цифровій платформі. Вона має стати чимось більшим, ніж бібліотека академічних текстів: поєднання історичних оповідей із візуальними матеріалами та інтерактивними способами дослідження минулого дасть читачам змогу відкривати історію України, розуміти її зв'язки зі світовою історією та поглиблювати знання відповідно до власних інтересів.

Робота триває: із жовтня 2026 року та протягом 2027 року заплановані нові наукові семінари для взаємного рецензування праць і вдосконалення рукописів. Наступний рік буде зосереджений на завершенні досліджень і написанні текстів; за потреби вузькоспеціалізовані дослідження допоможуть заповнити прогалини. Паралельно Ініціатива розвиватиме співпрацю з видавництвами та працюватиме над візуальними матеріалами й цифровою платформою. Основні результати проєкту планують представити публічно у 2028 році.

Як зазначив виконавчий директор Ініціативи Руслан Кавацюк, зустріч у Києві показала, що ця робота починається з людей, готових об'єднати зусилля, щоб утілити задум у життя.