МОЗ збільшує фінансування медичної освіти та хоче змінити підхід до університетів

Війна суттєво змінила умови, у яких працює система медичної освіти. За словами міністра охорони здоров'я Віктора Ляшка, найбільший удар припав на контрактне навчання: країна втратила значну частину іноземних студентів, які раніше оплачували своє навчання.

Попри це, з 1 вересня держава підвищила оплату праці педагогічних і науково-педагогічних працівників, а розміри академічних стипендій зросли вдвічі. «Для реалізації цих рішень ми плануємо ще до кінця цього року збільшити видатки на підготовку та підвищення кваліфікації кадрів у сфері охорони здоров'я на 180,8 млн грн», — зазначив міністр. За його словами, зростання фінансування заплановане і на 2027 рік — на третину порівняно з 2026-м.

У проєкті державного бюджету на 2027 рік на підготовку та підвищення кваліфікації медичних кадрів передбачено 3,5 млрд грн. Це на 867 млн грн, або на 33%, більше за показник 2026 року і вдвічі перевищує обсяг, закладений у 2021-му.

За даними МОЗ, мета цих змін — поступово наблизити державну підтримку до реальної вартості навчання. У 2026 році середньорічні витрати на підготовку одного студента в закладах вищої освіти, підпорядкованих міністерству, становлять 67,5 тис. грн, тоді як середня собівартість такого навчання оцінюється у 89,7 тис. грн. Якщо видатки за проєктом бюджету-2027 затвердять, фінансування на одного студента сягне близько 90 тис. грн — тобто фактично зрівняється з усередненою собівартістю підготовки.

У МОЗ наголошують: зростання державного замовлення не є самоціллю. Не менш важливими залишаються якість теоретичної та практичної підготовки й оцінка освітнього процесу самими студентами. Ляшко зауважує, що нинішня система поки не дає потрібного результату повною мірою. «Автономія університетів — це не лише можливість самостійно організовувати освітній процес. Це також відповідальність за результат», — підкреслив він, додавши, що заклади мають передбачати, які фахівці будуть потрібні системі охорони здоров'я не лише сьогодні, а й за кілька років.

Інакше, попереджають у міністерстві, можлива ситуація, коли за одночасного дефіциту одних спеціалістів система матиме надлишок інших, і державні кошти витрачатимуться не відповідно до реальних потреб галузі. Кадрове планування, на думку МОЗ, має враховувати не лише поточну кількість вакансій.

Окрема тема — спроможність самих закладів освіти. За словами міністра, протягом останнього року до деяких медичних університетів вступили менш ніж 100 студентів, що ставить питання про ефективність використання державних коштів. Як орієнтир у МОЗ розглядають потужний університет із щонайменше 5 тис. здобувачів освіти та власною університетською лікарнею або клінікою. Такий масштаб, на думку міністерства, відкриває більше можливостей для фінансування матеріально-технічної бази, організації практики та залучення потрібних фахівців.

Ще одна проблема, яку пов'язують із недостатньою інтеграцією освіти й практичної медицини, — віддаленість частини викладачів від клінічної роботи. Якщо викладач клінічної дисципліни не має регулярної практики та не працює з реальними пацієнтами, зв'язок освітнього процесу із сучасною медициною слабшає.

Тому МОЗ хоче поглибити співпрацю університетів із лікарнями: клінічна база має бути не просто місцем проходження практики, а партнером, який отримує від університету сучасну експертизу, дослідження та підготовку фахівців, що поєднують викладання з практикою. Опрацьовується й експеримент зі зміною моделі управління медичними закладами вищої освіти — зокрема через створення наглядових рад із залученням представників клінічних баз.

Прикладом такої інтеграції в міністерстві називають Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, де університет і лікарня працюють у межах єдиної структури. Університетська лікарня надає допомогу за 31 пакетом Програми медичних гарантій, на її базі діють 11 інтегрованих клінік, інноваційний виробничий центр протезування та координаційний центр клінічних досліджень.

Ляшко наголосив і на потребі тіснішого поєднання теорії та практики: «Якісна медична освіта має поєднувати теорію і практику, щоби студент уже з перших років під керівництвом досвідчених менторів мав доступ до пацієнтів і реальних клінічних випадків, а також до симуляційного навчання». За його словами, викладати мають практикуючі фахівці, а молоді лікарі після навчання повинні бути готові до реальної роботи та подальшого професійного розвитку.

Серед критеріїв, на які планують звертати увагу під час оновлення вимог до якості освіти й механізмів фінансування, — здатність забезпечити практичну підготовку, достатня кількість студентів, належна матеріально-технічна база (зокрема обладнання для симуляційного навчання) та спроможність організувати очний освітній процес з урахуванням безпекової ситуації.

Окремий напрям — програма mhGAP, яку впроваджують за підтримки Бюро Всесвітньої організації охорони здоров'я в Україні. У Чернівцях відбулася третя зустріч керівництва МОЗ із ректорами медичних університетів, цього разу з акцентом на вже зробленому. Чотири медичні університети включили до підготовки студентів спеціальності «Медицина» окрему обов'язкову дисципліну mhGAP, ще 13 закладів запровадили цикли тематичного удосконалення для лікарів. Наступний етап — розширення супервізійної підтримки як під час інтернатури, так і в межах безперервного професійного розвитку. Для цього система медичної освіти вже має понад 300 сертифікованих викладачів, здатних масштабувати програму.