12.09.2026 Знаймо Наука та освіта

«Ні в серці, ні в голові не вкладається»: Кременчук попрощався з розвідником Сергієм Коршаком

·367 слівредакція
«Ні в серці, ні в голові не вкладається»: Кременчук попрощався з розвідником Сергієм Коршаком

Сергій Коршак повернувся в Україну з-за кордону після початку повномасштабного вторгнення і став до лав ЗСУ. Він служив розвідником-навідником і помер 9 червня 2026 року під час лікування на Тернопільщині.

Сергій Коршак народився 25 жовтня 1980 року в Кременчуці. Він навчався в гімназії №16, а згодом здобув освіту в педагогічному училищі. Певний час разом із родиною жив за межами України.

Коли почалося повномасштабне вторгнення Росії, Сергій перебував у Ізраїлі, де гостював у мами. Він повернувся додому й долучився до Збройних сил України — за словами офіцера відділення цивільно-військового співробітництва Кременчуцького районного ТЦК СП лейтенанта Іванчикова, це сталося у квітні 2022 року.

«Служив на посаді розвідника-навідника розвідувального відділення. Помер 9 червня 2026 року під час лікування у медзакладі на Тернопільщині від інфаркту міокарда. Вічна шана захиснику», — розповів Іванчиков.

Для тих, хто знав Сергія, його рішення піти на фронт не було несподіванкою. Класна керівниця Ірина Скиба пригадує, що побачила у соцмережах його фото у військовій формі незадовго після початку повномасштабної війни. За її словами, він був упевненою, рішучою людиною і дуже любив Україну.

«Сергій був дуже сміливий, дуже добрий, ніколи нікому ні в чому не відмовляв, завжди йшов на допомогу. Після закінчення школи він пішов в педагогічне училище. Ну а потім, через деякий час, вони родиною поїхали за межі України», — згадує пані Ірина.

Вона додає, що дотепер не може змиритися з утратою: «Ні в душі, ні в серці, ні в голові не вкладається, що це таке могло статися. Мені так здавалося, що він сильний, мужній, що все буде добре і з ним не може такого трапитися. Уклінна дяка Сергію, дяка батькам за виховання такого сина».

Із дитинства товаришував із Сергієм і Антон. Війна розвела їхні шляхи: обидва пішли боронити Батьківщину, але служили в різних підрозділах.

«Під час служби ми спілкувалися, трохи перетиналися в місті, коли були на реабілітації тут. Це була дуже щира людина», — пригадує він.

Підтримувала родину військового і пані Тетяна, подруга його мами. За її словами, мати Сергія дуже пишається сином, а він, своєю чергою, турбувався про неї.

Попрощалися з Сергієм Коршаком 4 серпня 2026 року в Кременчуцькому міському палаці культури та Свято-Миколаївському соборі. Поховали воїна на меморіальному секторі почесних поховань захисників і захисниць України Свіштовського кладовища. У нього залишилися батьки.

Читайте також