Безпечне навчання: українські університети переходять у підземні простори

Українська вища освіта опинилася перед викликом, порівнянним із початком пандемії COVID-19, але без простого рішення, яке тоді знайшли в переході на онлайн. Сьогодні повітряні тривоги можуть тривати безперервно годинами, зриваючи лабораторні, семінари та практичні заняття.

Онлайн-навчання більше не є універсальним порятунком: під час тривоги студент удома так само змушений іти в укриття, а за відсутності світла чи інтернету після обстрілів Zoom не працює. Тому дилема «офлайн чи онлайн» втрачає актуальність. Натомість потрібно вирішити, як забезпечити фізичне перебування студентів і викладачів у безпеці, щоб освітній процес не зупинявся.

Ключова ідея — перетворити університетські укриття з місць вимушеного очікування на повноцінні освітні простори. Для цього потрібні аудиторії з вентиляцією, освітленням і швидким інтернетом, автономне живлення, санвузли. Для технічних, природничих, медичних і мистецьких спеціальностей мають бути обладнані лабораторії, майстерні, хореографічні класи та студії, що забезпечують не лише безпеку, а й психологічний комфорт. Фактично йдеться про створення підземних університетських кампусів.

Окремі заклади вже демонструють такий підхід. У Харківському національному університеті радіоелектроніки діє безпечний навчальний простір, де студенти працюють офлайн навіть під час тривоги. Харківський національний економічний університет обладнав чотири укриття на 800 осіб із Wi-Fi, проєкторами та навчальними місцями. Харківський національний університет імені Каразіна пішов далі, створивши підземний освітньо-науковий простір з аудиторіями й лабораторіями. У Київській школі економіки заняття під час тривог також тривають в укриттях, обладнаних сучасною технікою.

Однак реалізація таких проєктів нині залежить від можливостей конкретного університету, місцевої влади чи донорів. Для шкіл держава вже створила окрему політику: програма Міністерства освіти і науки «Школа офлайн» передбачає повернення дітей до безпечного очного навчання та будівництво захисних споруд. В Україні вже працює близько сотні підземних шкіл, а на шкільні укриття в бюджеті 2026 року закладено 5 млрд грн.

Поширення цього досвіду на вищу освіту є нагальною потребою. Університет неможливо повністю перенести в онлайн: інженер має працювати з обладнанням, хімік — у лабораторії, майбутній лікар — відпрацьовувати практичні навички, а студент творчої спеціальності — у майстерні чи на сцені. Крім того, університет — це середовище формування професійних команд, наукових шкіл і стартапів, а також соціальних зв'язків, які впливають на кар'єру.

Уже виросло покоління студентів, яке через пандемію та війну не мало повноцінного очного навчання. Це призводить до слабших соціальних зв'язків, браку практичних навичок, психологічної втоми та меншої прив'язаності молоді до України. У конкуренції з університетами Польщі, Чехії чи Німеччини тривалі тривоги, що зупиняють навчання, стають аргументом на користь освіти за кордоном. Тож безпечна університетська інфраструктура — це питання збереження людського капіталу.

Україна вже довела здатність відновлювати енергосистему, будувати підземні школи та розвивати оборонну промисловість під час війни. Тепер необхідно так само переосмислити університет як систему, що працює навіть тоді, коли повітряна тривога триває днями. Освіта є однією з ключових ліній боротьби, адже мета ворога — зробити нормальне життя в Україні неможливим, змушуючи людей шукати майбутнє за кордоном.