PISA-2025: як школа може відповісти на виклики читацької грамотності

Після оприлюднення результатів PISA-2025 постало питання: що можна змінити в школі вже зараз? На думку Артура Пройдакова, виконавчого директора освітньої фундації MriyDiy та переможця Global Teacher Prize Ukraine, відповідь лежить у площині практичних кроків, які стосуються не лише уроків мови чи літератури.

Перший крок — збільшити кількість завдань із відкритою формою відповіді. Йдеться про розгорнуті письмові відповіді, есеї, завдання, де учень має сформулювати власну думку, структурувати її та навести аргументи. Така робота може бути складовою більшості шкільних предметів, адже важливо не просто обрати правильний варіант, а й пояснити, чому ти так думаєш, які аргументи маєш і як доводиш свою позицію.

Другий крок — виділяти час на роботу з різними текстами. Це не лише художні твори чи параграфи підручника. Стаття з наукового журналу, допис у Threads, уривок із новели, графік, схема, таблиця, інструкція до техніки, кулінарний рецепт, рекламна афіша, коментарі під відео на YouTube — усе це тексти, з якими людина взаємодіє в реальному житті. Учні мають читати, обговорювати прочитане, шукати підтвердження думки в конкретному реченні чи абзаці, порівнювати інформацію з різних джерел. Це масштабна робота, що потребує ресурсів і часу, але вона розширює спектр текстів, з якими учень зможе працювати поза школою. УЦОЯО вже розробив 15 прикладів таких текстів із завданнями, які можна використовувати на уроках, зокрема для індивідуальної роботи в укритті.

Третій крок — запровадити політику свідомого використання телефонів на уроках. Пройдаков радить під час 45-хвилинного офлайн-уроку максимально обмежувати телефони, натомість більше взаємодіяти наживо: працювати в командах, обговорювати зміст, дискутувати, виконувати інтерактивні вправи. Важливо, щоб це було не рішенням окремого вчителя, а свідомою політикою закладу освіти, до обговорення якої варто долучити батьків і пояснити, яку проблему намагаються розв'язати. "Ми навряд чи самотужки зможемо протистояти глобальній розфокусованості, кліповому споживанню інформації та постійному зануренню в цифровий світ. Але спробувати зафіксувати 45 хвилин для зосередженої роботи в шкільному кабінеті – можемо", — зазначає автор.

Четвертий крок — поговорити про результати PISA з батьківською спільнотою. Потрібно показати результати й пояснити просту річ: читацька грамотність не формується винятково на уроках. Важить і те, який приклад бачать діти вдома: чи читають дорослі, чи є вдома книжки, чи купує родина книжки, чи буває в книгарнях, бібліотеках, на книжкових ярмарках і фестивалях, чи обговорюють удома прочитане. Це не про перекладання відповідальності на батьків, а про взаємне підсилення школи й родини та спільну систему координат у популяризації читання.

П'ятий крок — напрацювати правила взаємодії учнів із штучним інтелектом. Заборонити ШІ станом на зараз не є стратегією. Школі потрібна зрозуміла політика використання ШІ в навчальному процесі. Учні мають учитися працювати з різними моделями ШІ, ставити якісні запити, критично перевіряти отриману інформацію, аналізувати відповіді, знаходити помилки та допрацьовувати результат. Найгірша стратегія, за словами Пройдакова, виглядає так: написати промпт, отримати першу чернетку ChatGPT, скопіювати та здати як виконане завдання. Водночас постає виклик для вчителів: як робити домашні завдання ШІ-резистентними, тобто такими, які неможливо виконати за 30 секунд одним коротким запитом до чатбота.

Автор наголошує, що попереду багато роботи, і пропонує поєднувати зусилля. Для цього існує майданчик МрійДій, де можна зустрічатися, обговорювати ідеї та досвід, ділитися практиками й разом шукати відповіді на численні виклики в освіті.