Власники неправильно розуміють емоції собак: нове дослідження

Багато власників собак упевнені, що розуміють своїх улюбленців із півпогляду. Однак дослідження, проведене науковцями з Університету штату Аризона, показує: це радше ілюзія, ніж реальна здатність.

Дослідники записали на відео собак у різних ситуаціях. Одні сценарії мали викликати позитивні емоції — наприклад, обіцянка прогулянки чи смаколик. Інші — стрес, як-от увімкнений пилосос. Потім вони змонтували ролики так, щоб одна й та сама реакція собаки візуально поєднувалася з іншим контекстом.

Коли учасникам показували собаку на тлі пилососа, вони одностайно казали, що тварина стривожена. Той самий собака з тими самими рухами, але вже поруч із людиною, яка кличе на прогулянку, сприймався як щасливий. Поведінка була ідентичною, але висновки — протилежними.

Це і є головна знахідка: ми зчитуємо декорації, а не саму собаку. Раніше схожі висновки робили дослідники з Університету Тафтса, які вивчали, як різні породи підлаштовують голос під музику. Вони зауважили, що реакції собак часто складніші, ніж наші швидкі інтерпретації.

Ще одна проблема — антропоморфізм. Ми приписуємо тваринам людські почуття, що остаточно заглушає реальні сигнали. Це схоже на те, як власники котів переоцінюють здатність своїх улюбленців реагувати на емоції господаря.

Дослідники радять визнати, що ми не такі вправні в читанні собачих емоцій, як думаємо. Друге — не міряти всіх собак однією лінійкою: кожна тварина має свій характер і власний набір сигналів. Третє — витрачати кілька зайвих секунд, щоб придивитися саме до пса, а не до ситуації навколо. Мова тіла собаки — вуха, поза, хвіст, зіниці — розповідає більше, ніж контекст, у якому вона опинилася.

Тема тонкої межі між «людським» і «нелюдським» у сприйнятті емоцій стає окремим напрямом досліджень. Раніше вчені розбирали, чому люди й горили сміються за однаковими принципами, і що це означає для розуміння тварин загалом.