Сеута: 70 тисяч мігрантів за кілька днів — чому ЄС знову в кризі

Європа знову опинилася в епіцентрі міграційної кризи. Після інциденту в іспанському анклаві Сеута, де за кілька днів кордон перетнули близько 70 тисяч людей, країни ЄС не змогли виробити спільної позиції. На екстреній зустрічі 4 серпня міністри внутрішніх справ лише підтвердили глибокі розбіжності, що нагадують кризу 2015 року.

Більшість мігрантів дісталися Сеути морем, оминаючи укріплений прикордонний паркан. За 48 годин у Середземному морі потонули 88 людей. Іспанська поліція за підтримки марокканської влади повернула більшість людей назад, але ультраправі сили в Європі одразу використали цей випадок для посилення антиміграційної риторики.

Економічна нерівність між Марокко та іспанськими анклавами залишається ключовим чинником. У 2024 році ВВП на душу населення в Марокко становив $4 153, тоді як у Сеуті — $26 774. Це змушує людей ризикувати життям: відомий феномен «жінок-мулів», які переносять товари через кордон, ілюструє відчайдушні умови. З січня по квітень 2026 року кордон без документів перетнули 2 582 особи, близько тисячі попросили притулку.

Прем'єр-міністр Іспанії Педро Санчес звинуватив торговців людьми, які поширювали в соцмережах чутки про рішення суду: Іспанія не може повертати мігрантів, які прибувають морем. Це рішення стосувалося процедури подання заяв на притулок. Натомість уряд уже встановив плавучу стіну, що продовжує паркан у море, що робить відштовхування законним.

Марокко, яке контролює анклави вже чотири століття, використовує міграцію як важіль тиску. У 2021 році через суперечку щодо Західної Сахари марокканські прикордонники пропустили 12 тисяч людей за два дні. Тепер візит Санчеса до Алжиру, головного спонсора Фронту Полісаріо, міг знову спровокувати Рабат.

Італійська прем'єрка Джорджа Мелоні заявила, що «неконтрольована нелегальна імміграція становить реальну загрозу безпеці кордонів Європи». Разом із Фінляндією, Австрією, Швецією, Данією та Чехією вона закликала тимчасово призупинити членство Іспанії в Шенгені. Вона також відновила прикордонний контроль, хоча Італія та Іспанія не мають спільного сухопутного кордону.

Попри обіцянки Єврокомісії подвоїти фінансування безпеки кордонів, експерти вказують, що без вирішення фундаментальних проблем — економічної нерівності та слабкого врядування в сусідніх країнах — такі кризи лише почастішають. Історичний досвід Італії, Греції та США показує, що легалізація мігрантів не стимулює нові хвилі, а отже, звинувачення на адресу Іспанії щодо планів надати дозволи 500 тисячам людей не мають підстав.