«Сцена рівних»: 20 молодих людей з України та Німеччини вчаться долати бар'єри

Ідея проєкту виросла з повсякденної роботи громадської організації «Паросток» із молоддю. За словами проєктної менеджерки та викладачки Вінницького інституту Університету «Україна» Олени Омельченко, молодь сьогодні амбітна, проте їй бракує не мотивації, а доступного інформаційного простору, де можна отримати потрібні знання. Особливо це стосується тих, хто наразі не навчається у закладах освіти: для студентів такий простір існує при університетах і коледжах, а для решти — ні, або ж молодь просто не знає, де шукати інформацію.

До участі відібрали по десять осіб з України та Німеччини віком від 17–18 до 27 років. Як розповіла членкиня команди «Паростка» та асистентка крайового координатора Abilis Foundation в Україні Анастасія Поліщук, окрему увагу приділили активному залученню молоді з інвалідністю. Під час відбору організатори дивилися насамперед на мотивацію кандидатів, їхню залученість до громадської діяльності та готовність пройти весь цикл — від онлайн-навчання до втілення власних ініціатив.

Програма поєднує дистанційний і офлайн-формати. Теоретична частина відбувається онлайн, тож учасники з обох країн можуть долучатися незалежно від місця перебування, а за потреби — переглянути заняття в записі, що важливо з огляду на безпекову ситуацію. Далі на українських і німецьких учасників чекає спільна зустріч у Німеччині у форматі форум-театру, де вони зможуть обмінятися досвідом і поділитися викликами, з якими стикаються в обох країнах. Завершальний етап — реалізація власних ініціатив у своїх громадах.

Навчальна програма вже затверджена і складається з п'яти тематичних блоків. Класичних академічних лекцій не буде: замість них — дискусії, робота з теоретичним матеріалом і практичними кейсами з України, Німеччини та інших країн Європи, причому як успішними, так і невдалими. На прикладах неефективних рішень учасникам показуватимуть, як уникати помилок під час роботи над власними проєктами. Зміст занять експерти адаптуватимуть під конкретну аудиторію, тож програма залишається гнучкою.

Один із блоків присвячено архітектурній доступності — не лише лікарень чи освітніх закладів, а й молодіжних просторів, де збирається молодь. Інший напрям стосується інклюзивної доступності інформації: адаптації матеріалів для людей з порушеннями зору, слуху, розладами аутистичного спектра та іншими потребами. Оскільки більшість учасників — люди з інвалідністю, питання доступності актуальне для обох країн: попри те, що Німеччина є членом ЄС, а Україна — кандидатом, бар'єри залишаються, а комунікаційний простір досі недостатньо адаптований під усі нозології.

До роботи з учасниками залучили двох експерток. Альона Настояща, педагогиня Вінницького педагогічного університету, відповідатиме за психологічну складову — роботу із внутрішніми страхами та патернами, які часто самі стають інклюзивними бар'єрами. Ольга Швед, доцентка Київського столичного університету Бориса Грінченка, має великий досвід роботи з інклюзивними театрами, українською та німецькою молоддю в європейських проєктах і зосередиться на практичній частині навчання. Під час відбору експертів організатори вимагали поєднання академічної та практичної складових.

Паралельно «Паросток» завершує проєкт «Голос доступності», профінансований Mercy Corps. У його межах разом із партнером EdEra створили онлайн-курс з адвокаційної, архітектурної доступності та безбар'єрності, який уже зібрав понад триста слухачів. Сорок людей отримали психологічну й менторську підтримку, а зараз організація відбирає п'ять найактуальніших ініціатив для реалізації в громадах. Ще один напрям — «Сила голосу. Школа адвокації для жінок», підтриманий Посольством Фінляндії в Україні: після онлайн-навчання та офлайн-зустрічі десять найініціативніших учасниць, серед яких жінки з інвалідністю та матері дітей з інвалідністю, з початку серпня отримали фінансування на власні проєкти — від покращення безбар'єрних просторів до цифрової грамотності та підтримки сімей.

Головна мета «Сцени рівних» — щоб молодь з інвалідністю була не пасивним отримувачем програм, а автором змін у своїх громадах. «Можливостей не чекають, їх беруть», — наголосила Анастасія Поліщук, додавши, що учасники вже достатньо вмотивовані, і завдання проєкту — дати їм знання та інструменти, щоб вони впевнено розробляли ініціативи, шукали фінансування і бачили в бар'єрах не проблему, а завдання, для якого можна знайти рішення.