Трамп обере тиск на Україну: чому мирний план приречений

Підприємець і викладач Києво-Могилянської бізнес-школи вважає, що для Дональда Трампа питання російсько-української війни є передусім інструментом для здобуття перемоги на виборах. На його думку, експрезиденту США критично важливо мати образ миротворця, адже в інших міжнародних конфліктах, як-от в Ірані, він не може досягти відчутних результатів. Тому головним полем для демонстрації «мирних ініціатив» залишається саме війна Росії проти України.

Автор аналізу наголошує, що реального важеля впливу на Москву у Трампа немає — ані бажання, ані можливостей. Єдиний гравець, здатний суттєво тиснути на Росію, — це Китай, але Пекін чекає на офіційне прохання від Вашингтона і за свою допомогу виставить чималий рахунок. Саме тому Трамп, за логікою експерта, спрямує тиск на Київ — не через особливе бажання, а просто тому, що це єдиний доступний йому напрям.

Окремо аналітик звертає увагу на жорстку позицію Росії, яка знову позначила свої максималістські вимоги. Тут діють два чинники. По-перше, Володимир Путін, судячи з наслідків ухвалених рішень, щиро вірить, що досягне своїх цілей восени та взимку. Інформація, яка суперечить цій картині світу, відсіюється ще на підступах до кремлівського кабінету, а також самим мисленням диктатора. По-друге, Путін традиційно сильний у грі на підвищення ставок — і саме цю гру він зараз веде.

Україна, ймовірно, спробує скоригувати бачення ситуації у Вашингтоні як дипломатичними, так і військовими методами. Проте, на думку автора, ці зусилля не принесуть результату, оскільки американська адміністрація вкрай обмежена у своїх маневрах. Європа ж, налякана перспективою зміни влади у провідних країнах, уникатиме різких кроків.

Підсумовуючи, експерт прогнозує: гучні заяви про «прориви» у переговорах — не більше ніж дипломатичні танці, розраховані на зовнішню аудиторію. Реальних змін він не очікує, тож радить не плекати ілюзій.

Окремо аналітик торкається внутрішньої ситуації в Україні, яка впливає на сприйняття новин. Він зауважує, що моральний дух суспільства почав падати ще в липні, після відставки уряду без пояснень. Подальші події — корупційні скандали в Офісі президента та генпрокуратурі, перестрілка між спецслужбами — лише посилили відчуття нестабільності. У такій атмосфері навіть вагомі позитивні новини сприймаються з недовірою. Щоб перекрити одну негативну подію, потрібні не один, а десять потоплених крейсерів Чорноморського флоту чи сто знищених нафтопереробних заводів.

Єдиною слушною порадою в такій ситуації автор вважає настанову Віктора Франкла — зосередитися на тому, що потрібно зробити сьогодні, а не на безкінечних очікуваннях.