Тинітус: чому шум у вухах не зникає і як його приборкати

Тинітус — це відчуття звуку, якого насправді немає. Він може нагадувати тонке дзижчання комара чи низький басовий гул, з'являтися лише в моменти стресу або супроводжувати людину вдень і вночі. За оцінками фахівців, із цим явищем хоча б раз у житті стикається щонайменше кожен четвертий, а для частини людей воно перетворюється на набридливий постійний «саундтрек».

Причини тинітусу досі не мають вичерпного наукового пояснення. Серед чинників називають втрату слуху, зокрема після тривалого впливу гучного шуму, стрес і тривожність, напруження м'язів шиї та щелепи, а також банальне накопичення вушної сірки. Механізм, за яким мозок починає чути те, чого немає зовні, фахівці описують так: підвищена нервова активність сприймається ним саме як звук.

Перш ніж підбирати способи полегшення, варто виключити серйозніші причини. Насторожують ознаки, як-от звук, що пульсує в такт серцебиттю, або раптове чи помітне погіршення слуху: вони можуть указувати на неврологічні чи судинні порушення. Якщо ж шум пов'язаний із втратою слуху, суттєво допомогти здатні слухові апарати.

Універсального засобу, який раз і назавжди прибирає тинітус, наразі не існує. Натомість є підходи, що роблять його менш помітним. Один із них — когнітивно-поведінкова терапія. Вона допомагає розірвати замкнене коло «шум — тривога — стрес — ще сильніше сприйняття шуму» і навчити мозок не реагувати на звук як на загрозу. Схожий ефект дає терапія прийняття та відповідальності: вона не вимагає, щоб шум подобався, а лише вчить не сприймати його як головну проблему життя.

Окремий напрямок — робота з фізичним напруженням. Фізіотерапевт і доцент Мельбурнського університету Пітер Селварратнам зосереджується на м'язах шиї та щелепи, адже люди в стані стресу часто стискають зуби чи скрегочуть ними уві сні. Це явище, відоме як бруксизм, здатне посилювати тинітус через спільні нервові зв'язки в ділянці обличчя та середнього вуха.

Щоб зменшити напруження, фахівці можуть радити тримати язик за верхніми зубами, а не притискати його до піднебіння; виконувати спеціальні вправи для м'язів щелепи; застосовувати точковий масаж голови, шиї та обличчя; дихати за спеціальними техніками; практикувати усвідомленість і релаксацію; поступово знижувати рівень щоденного стресу.

За словами Селварратнама, такі методи допомагають приблизно 60–70% пацієнтів краще прийняти свій тинітус, а приблизно в 10% людей шум може зникнути повністю. Ще один підхід — звукова терапія: зовнішні звуки допомагають мозку поступово перестати фіксуватися на внутрішньому шумі й послаблюють те саме замкнене коло тривоги.

Практичний висновок простий: тинітус рідко вдається «вимкнути», але його гучність у житті людини піддається регулюванню. Поєднання психологічних технік, роботи з тілесним напруженням і звукової терапії дає змогу зменшити вплив шуму на сон, концентрацію та настрій — а отже, повернути якість життя навіть тим, кому шум заважає заснути.