Учитель фізики: освіта має повернутися до уніфікації та іспитів

Українська освіта перебуває в кризі, і головна причина — бездумне копіювання західних ліберальних моделей, які вже показали свою неефективність. До такого висновку приходить учитель фізики, який має досвід роботи в Україні та Австрії, у великому інтерв'ю, присвяченому проблемам шкільної освіти.

Педагог наголошує: в Україні зараз панує хибна практика, коли дітей не змушують вчитися, а будь-яка оцінка вважається прийнятною. Натомість у багатьох європейських країнах, зокрема в Англії, Нідерландах і Німеччині, іспити є обов'язковими після 4-го та 9-го класів. Саме така система дозволяє відсіювати тих, хто не засвоїв програму, і не допускати, щоб діти переходили до наступних класів без знань.

Особливе занепокоєння вчителя викликає відсутність уніфікованих програм і підручників. Він наводить приклад радянського підручника з математики для 4-го класу, задачі з якого не можуть розв'язати сучасні 11-класники. При цьому він переконаний, що українські діти не стали дурнішими: коли вони виїжджають навчатися за кордон, то після періоду адаптації завжди опиняються серед кращих. Це свідчить про те, що проблема не в здібностях, а в системі, яка не вимагає від учнів наполегливої праці.

Педагог критикує ідею профільних ліцеїв, які можуть перетворитися на банальну підготовку до НМТ. Він розповідає про досвід Англії, де учень, якого він знає, складав 20 іспитів, щоб перейти з середньої до старшої школи. Така практика, на його думку, дозволяє визначити, чи здатен учень витримати навантаження, і чи варто його вчити далі.

Окремо вчитель зупиняється на проблемі диференціації навчання. Він переконаний, що дітей з різним рівнем здібностей не можна вчити однаково, як зараз. Натомість варто розділяти їх на групи за рівнем підготовки, як це роблять у спорті. Якщо учень не може стрибнути у висоту 2 метри, йому не місце серед тих, хто це робить, — краще запропонувати йому інший вид діяльності.

Порушує педагог і питання статусу вчителя. Він обурений тим, що педагогів перетворили на «надавачів освітніх послуг», а учнів — на «отримувачів». Така термінологія, на його думку, принижує професію та руйнує освіту. Він наводить приклад Австрії, де директор школи існує для того, щоб створювати умови вчителю, а не навпаки. В Україні ж учитель змушений виконувати функції і сержанта, і аніматора, і психолога за зарплату, яка, за його словами, удвічі менша за офіційно задекларовану середню.

Відповідаючи на запитання про те, що найперше треба змінити, учитель закликає припинити постійні реформи. Замість того щоб щороку щось «покращувати», варто повернути вчителю статус і повагу. Інакше, попереджає він, українська освіта й далі сповзатиме в прірву, а школа перетвориться на центр надання освітніх послуг із безкоштовними пиріжками на перервах.