«Тихий» із Вінниці: історія оператора БПЛА Андрія Мовчана, який загинув за Україну

Андрій Мовчан народився й виріс у Вінниці. Там закінчив середню школу №35, а згодом здобув вищу освіту у Вінницькому національному технічному університеті за спеціальністю «Облік та аудит». Працював приватним підприємцем.

Його батько Анатолій, колишній «афганець», розповідає, що син рано пізнав біль втрати матері та передчасно подорослішав. Через тяжку недугу батька Андрій фактично став головним годувальником у домі. Він невтомно працював, бо мав єдину мету — зібрати кошти на операцію для батька. «Понад усе мріяв, щоб я одужав і повернувся до нормального життя. Свої ж захоплення та плани завжди відкладав на потім…», — говорить Анатолій.

Воїном ЗСУ Андрій Мовчан із позивним «Тихий» став у травні 2025 року. Службу розпочав у 48-й інженерній Кам'янець-Подільській бригаді, згодом перевівся до Залізної бригади, де воював на Харківщині в механізованому батальйоні.

Працював із важкими бомберами — як пілот та споряджаючий. Побратими згадують його як відповідального, сміливого й безвідмовного бійця, майстра на всі руки: він рятував майно підрозділу під ударами ворожих FPV. Поза службою був затятим мисливцем та рибалкою, радував побратимів посмішкою і стравами, приготовленими на багатті.

30 липня 2026 року під час виконання бойового завдання Андрій разом із двома побратимами підірвався на невідомому вибуховому пристрої. Усі троє зазнали поранень, але «Тихий» — найважчих. Бійців оперативно евакуювали та доставили до медичних закладів. Лікарі два тижні боролися за життя Андрія, однак урятувати його не вдалося.

Церемонія прощання з Героєм відбулася у Вінниці. Поховали захисника на кладовищі села Зарванці, поруч із мамою.