Каразінський університет обирає ректора: Вовк проти Кагановської

Конкурс на посаду керівника вишу оголосило Міністерство освіти і науки, а дату голосування визначено на сайті університету. Обидва кандидати мають наукові ступені та тривалий досвід роботи в Каразінському, проте пропонують різні моделі управління.

Тетяна Кагановська — докторка юридичних наук, професорка, голова Вченої ради університету. Вона закінчила Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого, у 2000 році захистила кандидатську дисертацію, а з 2001 року працює в Каразінському. У 2005-му очолила юридичний факультет, у 2012-му захистила докторську, а за два роки отримала звання професорки. Ректоркою її обрали у 2021 році. Кагановська — донька Євгена Кушнарьова, який був мером Харкова, головою Харківської облдержадміністрації та главою Адміністрації президента за Леоніда Кучми. У 2005 році вона почала політичну діяльність у партії «Нова демократія», заснованій батьком, після об'єднання якої з Партією регіонів приєдналася до останньої. У 2006–2010 роках була депутаткою Харківської міської ради, а у 2007-му балотувалася до Верховної Ради за списком Партії регіонів, але депутаткою не стала.

Руслан Вовк — доктор фізико-математичних наук, професор, академік Національної академії наук України. Понад 30 років його робота пов'язана з Каразінським: у 1990-му він закінчив фізичний факультет і того ж року почав працювати на кафедрі фізики низьких температур — інженером, молодшим, науковим і старшим науковим співробітником. Кандидатську захистив у 1998-му, докторську — у 2008-му. У 2010–2012 роках керував науково-дослідною лабораторією кафедри, у 2012–2016-му очолював кафедру, а з 2013 року є деканом фізичного факультету. Звання професора отримав у 2012-му, академіка НАН України — у 2024-му. Фахівець із фізики високих тисків та екстремальних станів речовини, засновник відповідної наукової школи. У 2026 році він посів 33-тє місце в рейтингу 1000 українських науковців Scopus за індексом Гірша; Кагановська до цього рейтингу не входить.

Напередодні голосування в соцмережах розгорнулася дискусія не лише про програми, а й про те, яким має бути сучасний ректор — управлінцем чи науковцем. Помічник проректора з інформаційних технологій Едуард Рубін публічно підтримав Кагановську й розкритикував обіцянки Вовка. Той пропонує на два роки зупинити розпочату керівництвом оптимізацію факультетів, розширити кадрові повноваження деканів і скасувати неоплачувані відпустки для викладачів. У команді підтримки ректорки ці кроки назвали ризикованими, заявивши, що за дефіциту бюджету вони ускладнять централізоване управління. Апелюючи до воєнного періоду, Рубін приписав Кагановській збереження роботи університету в Харкові, облаштування безпечних просторів, розвиток міжнародних партнерств і залучення грантів.

На підтримку Вовка виступила Аліна Легейда, яка навчалася в університеті у 1995–2000 роках, а з 2000 до 2025 року працювала там доценткою і звільнилася в березні 2025-го. Вона не погоджується з оцінкою Рубіна щодо моделі управління вишем. На її думку, університет не можна розглядати як корпорацію, а ректор має бути не лише керівником, а й науковцем з авторитетом у своїй галузі. Запропоновані Вовком зміни, зокрема дворічна пауза в реорганізації та можливому скороченні факультетів, ширші кадрові повноваження деканів і скасування відпусток за власний рахунок, на її думку, допоможуть не допустити скорочення викладачів і науковців. Серед аргументів на користь Вовка вона називає науковий авторитет, збереження академічного колективу, розвиток фундаментальної науки та залучення міжнародних ресурсів через наукові проєкти.

Ще одну позицію висловила кандидатка економічних наук, координаторка антиплагіатної ініціативи «Дисергейт» Світлана Благодєтєлєва-Вовк. Вона заперечує підхід, за якого ректора розглядають передусім як менеджера, і наголошує на відмінності університету від звичайної ринкової структури. На її думку, виш має виконувати не лише академічну, а й суспільну функцію, тому оцінювати його роботу лише за фінансовими показниками некоректно. Університет, за її словами, є спільнотою, яка зберігає, передає та створює інтелектуальний спадок, тож керувати ним так само, як комерційною організацією, не можна. Окремо Благодєтєлєва-Вовк закликала Міністерство освіти і науки скасувати вибори, стверджуючи, що Кагановська не мала брати участі в конкурсі до завершення розгляду скарги щодо можливого академічного плагіату в її докторській дисертації. Вона також закликала Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти публічно висловитися щодо ситуації та заявила, що Кагановська продовжує отримувати доплату за науковий ступінь, дійсність якого авторка ставить під сумнів.

Головна відмінність програм кандидатів — у тому, з чого вони пропонують почати. Вовк робить акцент на внутрішніх змінах, Кагановська — на продовженні вже визначених стратегічних напрямів. Програма Вовка містить 10 напрямів: кадрову політику, підтримку молодих учених, розвиток науки, зміни в освітньому процесі, відновлення та безпеку, цифровізацію, міжнародну співпрацю, збереження наукової спільноти та підзвітність керівництва, а також зміцнення статусу університету як дослідницького. Для кожного напряму описано план роботи на перші 100 днів. Програма Кагановської визначає вісім пріоритетів: людиноцентричність, освіту, науку, соціальну місію, міжнародні партнерства, цифровізацію, управління, безпеку та енергетичну незалежність. У зверненні до спільноти вона зазначає: «Ми навчилися працювати в умовах невизначеності... – і цього вже недостатньо».

Обидва кандидати говорять про диверсифікацію доходів. Вовк пропонує спершу шукати можливості всередині університету: аудит витрат, скорочення адміністративних функцій, перерозподіл коштів, збільшення власних доходів, договірні дослідження, комерціалізацію наукових розробок, ліцензування, ендавмент і міжнародні гранти. Кагановська також поєднує різні джерела — гранти, співпрацю з бізнесом, прикладні дослідження, комерціалізацію науки, підтримку випускників і благодійників, приділяючи окрему увагу управлінню майном, закупівлям та енергоспоживанню.

Ще одна відмінність пов'язана з досвідом: Кагановська вже очолювала університет, тож її нову програму можна порівнювати з цілями попередньої каденції та результатами роботи вишу. Вовк раніше ректором не був, тому його програму можна розглядати передусім як пропозицію змінити окремі підходи до управління — від аудиту витрат і скорочення бюрократії до фінансування науки та кадрової політики.

У 2021 році Кагановська вже перемагала на виборах ректора, тоді на посаду претендували також Руслан Вовк, Ігор Гірка та Сергій Шульга. Попередній ректор Віль Бакіров, який очолював виш близько 20 років, залишив посаду. Напередодні тих виборів Шульга писав, що Бакіров перешкоджає його кампанії; Бакіров звинувачення назвав неправдивими та вимагав спростування. Публічні суперечки навколо Кагановської виникали й раніше: ще у 2005 році близько двох десятків професорів у відкритому листі до міністра освіти, серед іншого, звинуватили Бакірова в тому, що він пролобіював створення юридичного факультету спеціально «під Кагановську».

Під час кампанії 2021 року в медіа з'явилися повідомлення про можливий плагіат у дисертації Кагановської; матеріали про можливі запозичення журналістам передала група українських науковців, які не захотіли називати імен. У 2023 році НАЗЯВО почало розглядати скаргу про можливий академічний плагіат у докторській дисертації Кагановської. Вона подала до суду, аби припинити перевірку, і 5 жовтня 2023 року Харківський окружний адміністративний суд заборонив агентству продовжувати розгляд до остаточного рішення. Згодом розгляд продовжився: у квітні 2025 року суд призначив експертизу та на час її проведення зупинив справу. Експертизу так і не провели — станом на 22 липня 2025 року її вартість не оплатили, тому експертна установа закрила провадження без дослідження. 1 серпня 2025 року суд поновив розгляд справи.

Раніше Кагановська як в.о. ректора пояснювала, що університет не відмовляється від виборів попри воєнний стан і безпекові ризики. За її словами, вибори дають спільноті можливість визначити напрям розвитку вишу на наступні п'ять років. Вона також зазначала, що за час повномасштабної війни університет зазнав значних руйнувань, а правоохоронці розслідують 39 кримінальних проваджень щодо пошкодження його інфраструктури; суму збитків вона оцінювала у €200 млн.