Чи зроблять нові критерії оцінювання шкільні оцінки об'єктивнішими

Міністерство освіти і науки України затвердило систему та загальні критерії оцінювання результатів навчання в школах. Це рішення викликало дискусію серед освітян: чи здатні формалізовані вимоги зробити шкільні оцінки об'єктивнішими, чи вони лише посилять бюрократичний контроль за вчителями.

Доктор педагогічних наук, професор Ігор Лікарчук нагадує показовий випадок із часів першого масового ЗНО у 2008 році. Тоді абітурієнт, який отримав 198 балів з української мови та літератури, мав у атестаті лише «трійку» з цього предмета. Перевірка роботи, яку оцінювали три незалежні екзаменатори, підтвердила високий рівень знань. Директор школи, де навчався учень, був шокований: досвідчена вчителька не змогла адекватно оцінити його здібності.

Цей випадок, на думку Лікарчука, демонструє, що будь-яка оцінка вчителя суб'єктивна, і критерії самі по собі не зроблять її об'єктивною. Об'єктивність забезпечує не критерій, а процедура оцінювання, як-от залучення кількох незалежних екзаменаторів, стандартизація та статистичний аналіз розбіжностей.

Критерії можуть виконувати різні функції. Вони допомагають учню та батькам зрозуміти, чому отримано саме таку оцінку, але не пояснюють її. Пояснення дає вчитель, і досвідчений педагог може зробити це двома реченнями, краще за десяток таблиць. Навіть найдетальніші критерії не зроблять двох учителів однаковими оцінювачами.

Єдині критерії, як зазначає експерт, часто слугують не педагогічним, а управлінським інструментом. Вони потрібні чиновникам для контролю, звітності, перевірок і презентацій. Це вияв кризи довіри до професійної діяльності вчителя: держава дедалі більше регламентує його працю, перетворюючи на виконавця інструкцій.

Лікарчук припускає, що автори документа могли переплутати критерії оцінювання зі стандартом освіти. Державний стандарт має бути єдиним і визначати, що повинен знати випускник. Однак на практиці школи часто готують учнів лише до НМТ, ігноруючи предмети, не включені до тестування. Це свідчить про те, що самі критерії не вирішують проблему якості освіти.

На думку професора, найнебезпечніший наслідок появи єдиних критеріїв — це втрата вчителем професійної автономії. Педагоги з критичним мисленням можуть залишити професію, а решта формально виконуватимуть чиновницькі вимоги, що зрештою позначиться на якості навчання українських школярів.