Київ досі без надійних укриттів: хто винен і чому гроші не працюють

Після чергового балістичного удару по Києву, коли загинули люди, які не встигли дістатися укриття, питання захисних споруд знову вийшло на перший план. Формально місто має понад 4300 об'єктів для укриття, але переважна більшість — це так звані найпростіші укриття у підвалах, які не витримують прямих влучань. Натомість капітальних новобудов — одиниці.

За даними Департаменту муніципальної безпеки КМДА, від початку 2022 року до фонду захисних споруд Києва включено лише чотири новозбудовані об'єкти: два протирадіаційні укриття в Дарницькому районі на 540 осіб та дві споруди подвійного призначення в Оболонському районі на 2195 осіб. Це при тому, що затверджена Київрадою потреба становить 7894 об'єкти.

Ключова проблема, за словами депутата Київради Леоніда Ємця, — у розподілі повноважень. Київрада виділяє кошти, але не може контролювати їх використання: тендери проводять районні держадміністрації (РДА). Саме вони обирають підрядників, укладають договори та мають стежити за якістю робіт. При цьому голови РДА призначаються указами президента за поданням Кабміну, тож перед міською владою вони практично не звітують.

«Київрада не може проводити тендери на будівництво, це заборонено законодавством. Тому проведення тендерів — це задача РДА. Вони мають оголосити тендер, провести його, визначити переможця, а також проконтролювати, щоб роботи були виконані вчасно і якісно», — пояснює Ємець.

На початку війни райони активно освоювали кошти на ремонт підвалів, але швидко спалахнули корупційні скандали — зокрема, з закупівлею барабанів, антирадіаційних стільців та матів. Після перевірок частину чиновників звільнили або притягнули до відповідальності, і нові керівники, за словами депутата, стали обережнішими — фактично перестали використовувати виділені гроші. У деяких районах освоєння коштів сягає лише 3–5%.

Показова історія з мобільними укриттями. Минулого року уряд затвердив стандарти для таких конструкцій, Київрада виділила майже 500 мільйонів гривень на встановлення перших 50 споруд. Однак жодного мобільного укриття від РДА так і не з'явилося — два наявні у Деснянському та Оболонському районах встановив бізнес. Частина районів навіть не подала заявок на 2026 рік, а тендери, оголошені в листопаді–грудні, були скасовані через брак часу та завищені ціни: замість 3 мільйонів гривень деякі РДА намагалися придбати укриття за 4,5–5 мільйонів.

Експерти наголошують: мобільні укриття не рятують від прямого влучання, але захищають від уламків та вибухової хвилі. Саме від уламків гине більшість людей під час атак, коли вони опиняються на вулиці. Якби таке укриття було на вулиці Здолбунівській, семеро людей, які загинули під час останнього удару, могли б вижити.

У КМДА запевняють, що будівництво нових укриттів — складний процес, який ускладнюється воєнним станом, нестачею кваліфікованих працівників через мобілізацію, перебоями з постачанням матеріалів та відключеннями електроенергії. Натомість у Дніпровській РДА зазначають, що нове будівництво можливе лише в межах комплексної реконструкції застарілого житлового фонду, оскільки вільних територій під споруди фактично не лишилося.

Депутат Ємець акцентує: запитувати, чому немає укриттів, потрібно не з мера, а з голів районів. Деякі з них на засіданнях прямо кажуть, що мобільні укриття їм не потрібні, мовляв, поруч є станції метро. Відтак, на п'ятому році війни Київ досі не має злагодженої мережі надійних сховищ, а наявні на мапі об'єкти часто не витримують жодної критики.