Морська освіта України: чому військовий флот потребує окремої академії

Повномасштабна війна докорінно змінила роль Чорного моря для України. Саме завдяки військовим морякам, які застосували асиметричні тактики, вдалося відтіснити російський флот від українського узбережжя та забезпечити роботу морського коридору. Успіх на морі став можливим не лише завдяки технологіям, а передусім людям — офіцерам, інженерам, фахівцям із безпілотних систем. Питання в тому, чи готова державна освітня система готувати таких людей у достатній кількості.

До 2022 року Україна була одним із ключових постачальників кадрів для світового торговельного флоту. За даними UNCTAD, країна посідала шосте місце у світі: на комерційних суднах офіційно працювало близько 47 тисяч українців (4,04% світового плавскладу), хоча реальна цифра, за оцінками експертів, могла сягати 200 тисяч. Ці моряки здебільшого працювали під іноземними прапорами та сплачували податки поза межами України.

Для підготовки цивільних фахівців в Україні діє розгалужена система: шість основних морських вишів, серед яких Національний університет «Одеська морська академія», Одеський національний морський університет, Державний університет інфраструктури та технологій у Києві, Національний університет кораблебудування в Миколаєві, Херсонська державна морська академія та приватний Морський інститут післядипломної освіти. Ця система орієнтована на задоволення потреб глобального ринку праці, але війна змушує переглянути пріоритети.

Єдиним в Україні закладом, що готує офіцерів для Військово-Морських Сил, Морської охорони, Сил спеціальних операцій та інших структур сектору безпеки, є Інститут Військово-Морських Сил. Після окупації Криму у 2014 році його передислокували до Одеси, де він досі не отримав власних приміщень і залишається структурним підрозділом цивільної Одеської морської академії. Інститут змушений існувати в умовах браку матеріально-технічної бази, а чисельність його особового складу не перевищує батальйону.

Показовою є реакція Міністерства освіти і науки на пропозицію відродити на базі Одеської морської академії окрему Військово-морську академію. Ініціатива, яку в листі до міністра оборони Рустема Умерова озвучив Мустафа Джемілєв, отримала відмову. У відповіді МОН від 3 лютого 2025 року йшлося про те, що реорганізація академії нібито загрожуватиме національній безпеці у сфері морської діяльності через згортання підготовки цивільних фахівців. Така позиція демонструє формальний підхід, що не враховує безпекових реалій: безпеку судноплавства в морському коридорі забезпечують саме військові, а не випускники цивільних вишів.

Тим часом потреба у військових моряках зростає. За роки після передислокації державне замовлення на підготовку офіцерів ВМС подвоїлося, з'явилися спеціальності, яких раніше не існувало в українській освіті. Водночас росія системно нарощує власну мережу військових навчальних закладів — там уже діє 44 таких виші, які у 2025 році випустили близько 17,6 тисячі офіцерів.

У липні 2026 року президент підписав указ про створення Військово-морської академії. Тепер рішення за Кабінетом міністрів. При цьому в Міністерстві освіти вже розпочато роботу з об'єднання двох одеських морських університетів в Український державний морський університет, що може вивільнити частину матеріальної бази. Від того, чи зможе держава перерозподілити ресурси на користь військової освіти, залежить здатність України зберегти унікальний бойовий досвід і перетворити його на основу флоту майбутнього.