Переговори з Росією: чому візити Віткоффа і Кушнера можуть бути марними

Чергові візити спецпредставника США Стіва Віткоффа та радника Джареда Кушнера до Москви викликають скепсис серед аналітиків. Причина — відсутність у американської делегації реальних механізмів впливу на Кремль.

Заява Росії про готовність до переговорів насправді означає лише готовність говорити за умови виконання її вимог. Йдеться про визнання окупованих територій та поступки з боку України. Така позиція не є переговорною у класичному розумінні — це спроба зберегти діалог, не змінюючи власних цілей.

Ключова проблема полягає в тому, що американські представники приїжджають до Путіна без жодних козирів. Ефективність переговорів могла б бути значно вищою, якби за їхніми словами стояла конкретна сила: потужні санкції, додаткове озброєння для України, можливість захисту українського неба. Саме такі важелі створювали б для Росії реальну ціну продовження війни.

Спроба тиснути на Росію через Україну є помилкою, вважають аналітики. У Кремлі українську державу сприймають як тимчасове явище, тому сам факт існування України не є аргументом, який змусить Москву відмовитися від війни. Тиск має відбуватися через власні можливості США: санкції, військова допомога, захист неба, інші рішення, що суттєво змінять умови війни для Росії.

Переговори працюють лише тоді, коли відмова від домовленості стає дорожчою за саму домовленість. Зараз спостерігається протилежна картина: Україні постійно ставлять умови та обмеження, а з Росією продовжують домовлятися. Такий підхід не дає результатів.

Навіть новий американський санкційний законопроєкт може не змінити ситуацію. Якщо він надасть президенту широкі повноваження самостійно вирішувати, коли застосовувати санкції, існує ризик, що вони перетворяться на черговий переговорний важіль. Трамп може відтягувати рішення, проводити переговори та використовувати санкції як погрозу, а не як реальний інструмент покарання.

Принципова різниця між погрозою санкцій і самими санкціями, які набирають чинності одразу після ухвалення. Росія готова говорити нескінченно довго, але якщо після відмови від компромісу для неї нічого не змінюється — навіщо їй поступатися?

Головне питання сьогодні не в тому, скільки разів американські переговорники приїдуть до Путіна, а з чим вони приїдуть. Переговори без козирів — це просто розмова, яка не наближає мир.