Школи під час тривог: чому МОН має переглянути підходи до навчання

Російські війська дедалі частіше атакують українські міста вдень, що створює нові виклики для освітньої системи. Якщо в прифронтових регіонах режим роботи шкіл уже сформувався, то в тилових обласних центрах, де раніше загроза переважно виникала вночі, ситуація змінюється. Збільшення кількості реактивних дронів та інших повітряних загроз удень змушує переглядати організацію навчального процесу.

Показовим є приклад Києва: лише за один день у місті пролунали чотири повітряні тривоги, які сумарно тривали три з половиною години. Для школярів це означає багатогодинне перебування в укриттях, де повноцінне навчання неможливе. Аналогічна ситуація складається для студентів-першокурсників, які готуються до офлайн-навчання. Фактично навчальний день втрачається повністю.

У зв’язку з цим постає кілька ключових питань до Міністерства освіти і науки. По-перше, вчителів потрібно максимально звільнити від бюрократичного навантаження: численних планів, звітів і таблиць, які й у мирний час викликали сумніви, а тепер стають відверто недоречними. Звільнення від паперової роботи дозволило б педагогам зосередитися на додаткових уроках і консультаціях. Багато заходів у школах існують лише на папері, і це загальновідомо, тож їх скасування не зашкодить освітньому процесу.

По-друге, очне навчання у столиці та приблизно десяти обласних центрах, що не належать до прифронтової зони, перетворюється на лотерею. Минулорічний досвід показує: дитина, яка збирається до школи, спершу чекає завершення тривоги вдома, потім біжить до школи, щоб просидіти частину уроків у підвалі, а якщо тривога починається наприкінці занять, батькам доводиться шукати способи забрати її раніше. Якщо такі ситуації повторюватимуться кілька разів на тиждень, це стане нестерпним.

За таких умов, якщо школа не має облаштованого підземного приміщення з можливістю проводити заняття, варто орієнтуватися на онлайн-навчання. Можна час від часу організовувати офлайн-зустрічі, щоб діти не втрачали соціальних навичок, але рішення має ухвалюватися з огляду на реальну ситуацію в кожному закладі.

Пріоритетом залишається безпека дітей і вчителів. Однак очевидно, що доведеться поступитися злагодженістю навчального процесу. Важливо ухвалити рішення вже зараз, а не за кілька місяців, коли батьки стихійно переведуть дітей до онлайн-шкіл із мінімальними формальними вимогами.

Досвідчені педагоги, які вміють працювати з групами дітей офлайн, і керівники шкіл, здатні ухвалювати зважені рішення, стають особливо цінними. Якщо держава чи громади не можуть забезпечити їм належну фінансову підтримку, варто хоча б максимально спростити їхню роботу, прибравши зайві адміністративні перепони.