Студентське життя в СРСР: історії тиску, доносів і цензури від Вадима Крищенка

Народний артист України, поет-пісняр Вадим Крищенко в інтерв'ю розповів про реалії студентського життя за часів СРСР. Його спогади охоплюють 1950-ті роки, коли молодь стикалася з жорстким контролем влади.

Однією з найтрагічніших історій стала загибель його однокурсника Артура Гончара, з яким вони жили в одній кімнаті. Повернувшись після канікул, Крищенко дізнався, що Гончар наклав на себе руки. Пізніше він знайшов записи товариша, з яких стало зрозуміло: хлопця намагалися завербувати для доносів на друзів. «Він чесна людина. Він вірив в ідеали Радянського Союзу, але разом із тим бути донощиком на свого товариша не хотів. І ця дилема його настільки... Він не знайшов виходу і повісився», — згадує артист.

Після смерті Гончара до Крищенка приходили люди, які шукали записи студента, але він їх не віддав. Це був не єдиний випадок тиску на молодь. Один із товаришів поета був засуджений за написання тексту про демократизацію радянської влади. «На нашому факультеті був перший студент, якого засудили. За що? Він студентською рукою писав, як демократизувати радянську владу. І здавалося: це студент, ще 18-19 років, треба підтримати його!» — розповів Крищенко.

Іншого студента відправили у заслання на землі, де радянська влада випробовувала ядерну зброю, де він проходив військову службу. Сам Крищенко також відчував тиск через цензуру: один сміливий рядок у вірші міг спричинити проблеми. «Я приношу сміливий вірш. А мені кажуть: „Вадиме, ти хочеш неприємностей? І я не хочу. Давай переробимо цей вірш“», — пригадує поет.

Вадим Крищенко — видатний український поет-пісняр, автор понад 50 поетичних збірок і близько 1000 пісень. Він є народним артистом України, заслуженим працівником культури, членом Національної спілки письменників України, лауреатом численних літературно-мистецьких премій, зокрема імені Івана Нечуя-Левицького, Андрія Малишка та Дмитра Луценка. У квітні цього року він відзначив 91-й день народження.