Свириденко очолила бізнес-школу KSE: що це змінює для української освіти

Про нову посаду Свириденко повідомила у соцмережах, зазначивши, що очолила KSE Graduate Business School. За її словами, це для неї новий етап і нагода передати далі досвід, який неможливо отримати з підручників: «ухвалення рішень в умовах війни, невизначеності та постійних змін».

Експрем'єрка наголосила, що вважає майбутнє України залежним від сильних людей та лідерів — управлінців, готових брати на себе відповідальність, будувати команди, втілювати ідеї та конкурувати на глобальному рівні. «Хочу, щоб український досвід ставав знанням і працював на наступне покоління управлінців», — пояснила вона, додавши, що працюватиме над цим разом із командою KSE Business School.

Призначення не є цілковитою несподіванкою: за даними декларацій, виплати від Київської школи економіки Свириденко отримувала ще з 2023 року. Тоді йшлося про 851,6 тис. грн, у 2024 році — 3,1 млн грн, а у 2025-му, коли вона вже очолювала уряд, — 3,24 млн грн. Загалом за 2023–2025 роки сума гонорарів від KSE сягнула 7,1 млн грн.

У декларації за неповний 2026 рік Свириденко також вказала 1,89 млн грн гонорарів та інших виплат від приватної установи «Університет «Київська школа економіки» — за період з 1 січня до 16 липня, коли вона залишила посаду прем'єр-міністерки. За даними видання, у 2025 році виплати від KSE були приблизно вдвічі більшими за її річну зарплату на посаді глави уряду. Окремо зверталася увага на те, що Свириденко продовжувала викладати в університеті, працюючи в Кабінеті міністрів.

Контекст для розуміння ситуації додають і заяви президента KSE Тимофія Милованова. На форумі, присвяченому результатам PISA-2025, він розповів, що на магістерській програмі студенти під час блекаутів виконували завдання за допомогою ChatGPT, а викладачі використовували той самий інструмент для оцінювання робіт. Милованов назвав це «когнітивною капітуляцією» і фактично визнав, що в окремих ситуаціях штучний інтелект виявляється сильнішим за людей, які навчають і навчаються. Він виступив не за заборону ШІ, а за зміну підходів до навчання та оцінювання.

Отже, йдеться не просто про кадрову зміну в одній з провідних бізнес-шкіл країни. Прихід людини з досвідом роботи в уряді воєнного часу до освітньої установи ставить питання про те, як управлінські практики, напрацьовані в критичних умовах, перетворюються на навчальний матеріал. Водночас історія з гонорарами та викладанням під час перебування на посаді прем'єрки залишає відкритим питання про межі між державною службою і приватним сектором — і про те, наскільки прозорими мають бути такі переходи.