Нікола Тесла і війна струмів: як змінний струм переміг і дійшов до України

Цього року світ відзначає 170-річчя від дня народження Ніколи Тесли — людини, без якої важко уявити сучасну енергетику. Попри численні міфи та легенди навколо цього імені, реальні досягнення винахідника вражають не менше. Його головна боротьба — так звана війна струмів — визначила, як людство отримуватиме електрику.

У кінці ХІХ століття перші комерційні електростанції працювали на постійному струмі. Він був зручний для передачі на короткі відстані, але мав величезний недолік: напруга падала через опір кабелів, тому станція могла живити будівлі лише в радіусі кілометра. Це робило електрику розкішшю для найбагатших і змушувало будувати десятки електростанцій у містах, забруднюючи повітря димом від вугілля.

Тесла, який ще студентом цікавився змінним струмом, вважав, що саме він може розв'язати проблему. Змінний струм дозволяв підвищувати напругу до рівня, коли опір провідників стає несуттєвим, і передавати енергію на сотні кілометрів. Це відкривало шлях до використання енергії великих річок і водоспадів.

Спочатку ідеї Тесли зустріли спротив: навіть професор університету намагався «розвіяти фантазії» студента про практичне застосування змінного струму. Але Тесла не здався. Після конфлікту з Томасом Едісоном, який інвестував у постійний струм, він знайшов партнера в особі Джорджа Вестінгауза. Разом вони 1895 року побудували електростанцію на Ніагарському водоспаді, яка живила місто Баффало за 35 кілометрів — фантастичний показник для того часу.

В Україні ідеї Тесли також знайшли відгук. Одеський професор Георгій де Метц популяризував досліди винахідника, називаючи їх «явищем значної величини у сучасній фізиці». Українські науковці долучилися до поширення змінного струму в Європі: уродженець Тернопільщини Іван Пулюй переконав владу Праги обрати змінний струм, киянин Роберт Классон керував будівництвом першої електростанції змінного струму в Москві. А Михайло Доливо-Добровольський, який здобув освіту в Одесі, створив трифазну систему, що доповнила винаходи Тесли.

Сама Одеса стала одним із піонерів: 1887 року тут спорудили одну з перших у Східній Європі електростанцій змінного струму, яка живила Одеську оперу. Невдовзі електростанції з'явилися в Києві та інших великих містах. Електрика змінювала життя: нею користувалися лікарі, друкарні, театри та залізниці.

На початку ХХ століття електростанції змінного струму почали масово будувати при шахтах і заводах півдня та сходу України. Електричні врубові машини Вестінгауза забезпечували майже третину видобутку вугілля, замінюючи 30–40 забійників кожна. Найбільшою електростанцією України напередодні 1917 року була станція на Олександрівському металургійному заводі в Катеринославі, потужність якої майже в сто разів перевищувала першу одеську.

Історія Тесли — це історія про те, як наполегливість і віра у власні ідеї можуть змінити світ. Його винаходи, від дистанційного керування до бездротової передачі енергії, випередили час і отримали визнання лише в ХХІ столітті.